Глобальна технологічна культура перебуває на ранніх етапах трансформації природи візуального спртйняття. Звичні та традиційні засоби бачення збервгаються та співіснують паралельно з новими формами, але ці нові форми технології створення образів стають дедалі більшою мірою домінантними моделями сприйняття. Історично важливі функції ока людини поступово підміняються методами і технологіями, в рамках яких візуальні образи не мають ніякого відношення до місця розташування глядача. Основною рисою модернізації є постійна зміна умов сенсорного сприйняття. Протягом багатьох останніх років способи сприйняття перебувають у стані безперервної трансформації. Зникнення будь-яких якісних розрізнень між внутрішнім та зовнішнім стає умовою появи грандіозної культури модернізації. Персональний комп"ютер розглядається і як не бачений раніше засіб відволікання увги, у зв»язку з доступом до нескінченої кількості інформації, та як дисциплінарний інструмент, що дозволяє підтримувати увагу. Технологія віртуальної реальності, без сумніву, суттєво трансформує умови перцептуального досвіду. Їй безумовно притаманні певні властивості, які можуть докорінним чином змінити поняття «Увага !». Європа завжди хотіла акредитувати свій центр, принаймні – географічний. Стара Австро-Угорщина, близько сотню років тому, знайшла і означила таке місце – поблизу містечка Рахів, в Українських Карпатах. На віддалі більше ста кілометрів від центру Європи розташований Станіславів (у радянські часи – Станіслав, у німецькі – Станісляу, тепер – Івано-Франківськ – «Хуан-Франсіско»). В силу суб»єктивно-об»єктивних причин він набув статусу «арт-автономії». По-перше, завдяки існуванню тут міжнародного бієнале «Імпреза». По-друге, виникненню якісної літератури (Андрухович, Іздрик, Прохасько, Довган, Петросаняк, Лишега та «плюс квамперфект» Єшкілєв). Злиття візуальних та літературних проектів дало дуже цікаву аксіому, котру називають «Станіславівський феномен3 чи «парадокс». Не зачіпаємо тут традіційні види візуального мистецтва, які без сумніву, мають і будуть існувати , а окреслім деякі якісні продукти жіночого теперішнього мистецтва, що опиняється у «ауті» розуміння сучасного глядача. В 1997 р. станіславська куратор та мистецтвознавець Весела Найденова провела феміністичне дійство «Мазохізм як дзеркало душі». Акція була присвячена 110-річниці з дня проведення першого феміністичного з»їзду в Україні (а відбувся він саме у Станіславові). За крапку відліку перформансу художниця взяла твір Захер Мазоха «Дон Жуан з Коломиї». За сценарієм автор задекламувала довгий монолог, що супроводився театральними трюками та розбиванняк скляного посуду. Мистецький бомонд з цікавістю вступив у полеміку з автором. Дійство завершилося хеппенінгом ( напевно, щось еротичне ? – прим.ред.). Того ж року Найденова продукувала бінарний перформанс під назвою «Звернення до кукурудзи». В 1492 р. Колумб відкрив кукурудзу (Америку). За принципом кукурурдзи будують сучасні висотні будинки. Людство працює та мешкає, помирає у «кукурудзах» ( і «кукурудзники» ці «кукурудзи» 11 вересня 2001 р. протаранили, - прим.ред.) З кукурудзи виробляють спирт та папір, нею можна користуватися як чоловічим фалосом ( ! – прим.ред.)… Блокіраторна акція закінчилася поїданням вареної кукурудзи. Після цього художниця ствердила, що через 505 років кукурудза (Америка) відкрила Івано-Франківськ. В 1997 р. також було проведено гетеро-акцію «Ностальгія за райським садом» (учасники – Найденова, Яновський та Ростислав Котерлін). Як відомо, історія Раю почалася з саду. Висячі сади Семіраміди назвали одним з чудес світу. Історик Йосип Флавій писав про чарівні парки, що запровадив цар Соломон. Ісус Христос навчав своїх учнів у Гетсиманському саду. Китайська традиція садівництва сповідувала анімізм, релігію, за якою усі ріки, каміння, гори вважалися зматеріалізованими духами. У японських садах виробився власний стиль, за яким форма є важливішою за колір. Це добре видно у мистецтві бонсаї. Отже, художники уможливили вірусологію у ландшафті простору – арт-саду, галереї. Об»єкти – яйця, що інстальовані у екологічне середовище, підкреслюючи їхню доцільність саме у саді. Курячі яйця експонували у природніх декораціях: воді, траві, піску, на камінні та деревах. Після експонування їх роздали глядачам. В 1997 – 1998 рр. Найденова здійснила візуальний еротичний проект «Татуювання Л». Художниця взяла класичні твори майстрів минулого та «протатуювала» чорно-біло зображення тонкими лінійними візерунками. Після цього зображення технічно накладені на фото карпатських ландшафтів. Кінцевий продукт зображення – це «Гулівери минулого» присутні у ландшафті сучасного. В кінці 1998 – на початку 1999 р. Найденова виступила куратором двох фотопроектів. Перший – «Сім Я» («7 Я») або сім проявів «Я». Стосунки чоловіка та жінки – то сім проявів я. Ненависть, кохання, ревність, садизм, мазохізм, влада, лідерство. Жінка, яка бере силою. Жінка, яку беруть силою. Її збуджує власна агресивністьБ її збуджує невпевненість. Жінка позбавляє себе контролю ї контролює ситуацію. Другий – «День Конституції». Театральна динамічність постановок на фоні природних декорацій. Непідробний драйв рухів створює «Інтимну студію». Присутність етнічних реквізитів індексує темперамент постановок. Нарешті слід зазначити про два проекти, які Весела Найденова спільно з Яновським втілила за гранти «Центру Сучасного Мистецтва» Сороса. Це – відеоарт «Рефлексія, рекреація, релаксація» ( 1997 р.) та конференція з питань сучасного мистецтва «Круглий Стіл. Нові медіа» ( 1998 р.), що широко висвітлені пресою.