ТРЕНОС ЗА ПИСЬМЕННИКОМ

29 грудня 2001 року надійшла траурна звістка – не стало Антона Морговського. Він мав 44 роки… Не стало нашого приятеля, людини рідкісної сили духу. Не стало письменника. Ти, Антоне, останні роки боровся із своєю хворобою як мученик – лицар. Ти був сильним. Ти писав чудові романи і повісті, більшість з яких ще належить відкрити українському читачеві. Ти носив у серці нетипову для нашого часу уважність і небайдужість до людини.

Ти згорів у всіх прямих і переносних значеннях цієї лексики. Гангрена має фразеологічний відповідник – «антонів вогонь»… Ти горів у своїх романах, твої прозові герої – рентгенівська світлина нашої доби.

Уже ніколи не зателефонуєш і не скажеш : «Привіт, друже !» Ніколи.

Ти осиротив своїх рідних, приятелів, літературу, наш дорогий Антоне … Але у написаному залишився твій дух. Земля тобі пером !

Євген БАРАН, Олег КРИШТОПА, Степан ПРОЦЮК, Іван ЦИПЕРДЮК,

ДОВІДКА

МОРГОВСЬКИЙ Антон ( 1957 – 2001 ) . Прозаїк, перекладач. Член Асоціації українських письменників (АУП), підскарбій її Івано-Франківської організації. Автор збірок повістей “І тоді я прийду” (1983), “Свято білої сорочки” (1989), романів “Фіропа єси…” (1996, журн. “Сучасність”), “Фіфті-фіфті” (1997, видавництво “Лілея-НВ”), "Аве, Маріє, аве..." (2002, видавництво “Лілея-НВ”), "Тінь птеродактиля" (журн. "Березіль", 2002, № 9 - 10) . Антон Морговський – представник репортажно-іронічної складової неомодерного дискурсу української літератури, його романи тяжіють до ущільнено-образної оповідальності. Інтерв'ю з Антоном Морговським було опубліковано в журн. "Кальміюс" (2001, № 5 - 6).

Олег ГУЦУЛЯК

На головну сторінку!