Борис САВЧУК

ФІЛОСОФСЬКО – ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОГО ПЛАСТУ
(1911 – 1939)

Питання про філософські та ідеологічні засади Українського Пласту є надзвичайно важливими для розуміння головних тенденцій його історичного розвитку. Вони не є комплексом якихось затеоретизованих , відірваних від життя положень. Навпаки, порівняно з іншими філософсько – світоглядними системами, у пластовій найбільш повно й гармонійно головні ідеалістичні засади поєднуються з прагматизмом – чіткими життєвими орієнтирами. Вона вказує на шляхи єднання з Богом, Природою, Суспільством, Нацією – цими вселенськими субстанціями, що становлять сутність земної цивілізації.

Важливо підкреслити, що ідеологічні засади Пласту не були сталими, а постійно розвивалися, та акценти в них змінювалися залежно від становища та тих завдань, що стояли перед українською нацією на різних етапах її розвитку. Одночасно основу філософської системи становлять вічні загальнолюдські християнські цінності, які не підвладні часові.

Прищеплюючи загально скаутську ідею на свій ґрунт, українці прагнули пристосувати її до своєрідних обставин нації, що довгий час була позбавлена державності, але постійно боролася за її здобуття. Це знайшло прояв у доповненнях та трактуванні “Законів” і гасел Пласту, що, власне, й становлять головні підвалини його філософії та ідеології.

Дещо по-іншому в Українському Пласті знайшов трактування зміст загально скаутського кличу “Будь готовий !”. Поряд зі своїм життєвим оптимізмом та ідеалізмом, він вимагав постійної готовності серцем, душею й тілом та практичними вміннями до борні, до самопожертви в ім'я своєї нації. Саме з такого кута зору слід трактувати всі Пластові обов'язки та закони.

Однією з найважливіших рис Пластової філософсько-ідеологічної концепції був вдалий синтез ідей окремих теоретиків – інтелектуалів, які водночас були талановитими організаторами та вихователями молоді з практичною і свідомою, щоденною та багатолітньою діяльністю Пластового братерства. І в цьому її велика вартість. Головні теоретики та організатори Українського Пласту Олександр Тисовський (“український Байден-Пауелл”), Петро Франко, Богдан Кравців, Василь Кархут, Остап Вахнянин, Арсен Річинський, Юрій Старосольський, Лев Бачинський, Северин Левицький своїми численними працями з різних галузей пластування зробили визначний внесок у розвиток теорії та практики світового скаутингу.

Головні організаційні та теоретичні засади Українського Пласту були викладені в працях О. Тисовського “Пласт” (1013), “Життя в Пласті” (1921), О. Вахнянина “Пласт” (1923), “Пластовим шляхом за красою життя” (1924), О.Яремченко “Основи пластунства” та інших. Вони видозмінювалися колективною думкою на чисельних пластових зібраннях і в розпорядженнях та інструкціях керівних органів, серед яких особливе значення мали т.зв. “Основи пластового світогляду, ідеології та прямування” (1927). Узагальнивши й синтезувавши цю та іншу пластову літературу, можна визначити три такі головні напрямки, що характеризують суть Пласту як молодіжного руху, його головні світоглядно-ідеологічні та організаційні засади і принципи.

ПЕРШЕ: Пласт як громадський рух молоді нової генерації. Він є сполукою давніх лицарських традицій та ідей з тогочасними зусиллями державного будівництва України, що виникла перед першою світовою війною, скріпилась та виправдала себе за доби національно-визвольних змагань і остаточно викристалізувалася у повоєнне десятиліття. Побудований за зразком англійського скаутингу, Український Пласт мав спільну з ним світоглядно-духовну та організаційну концепцію, але свій головний поступ він спрямував на створення могутності Української Нації. Масовим рухом Пласт був лише в площині поширення свого світогляду серед громадського загалу, але в організаційному відношенні він грунтувався на елітарному принципі. Як суцільний рух молоді нової генерації з визначеними світоглядно-ідеологічними засадами, Пласт давав однозначні відповіді щодо шляхів розв'язання найважливіших суспільних проблем: національних, культурних, релігійних, економічних та інших, що стосувалися життя українського народу.

ДРУГЕ: світоглядно-ідеологічні засади Пласту. Їх основу становили ідеали правди, краси, рівності, свободи й братерства, а наріжним каменем була ідея Служіння Нації, що становила нерозривну історичну спільність культурних, релігійних, економічних та політичних потреб і прагнень українського народу за минулих століть, сучасної доби та у майбутньому. Критерієм життєздатності та могутності Нації була її Воля, що керувала усіма проявами суспільного організму. Його члени повноцінними стають лише тоді, коли розвивають до найвищої міри свої духовні, моральні та тілесні сили, що за мирної доби спрямовуються на витворення культурних цінностей, а за часів лихоліття – складаються на жертовник боротьби за волю і могутність нації. Основною базовою одиницею суспільного організму вважалася сім'я, побудована на етичних основах християнської релігії та глибоких національних почуваннях. Релігія виступає найважливішим джерелом моральної сили суспільного організму, мірилом і запорукою його духовного розвитку. Духовна й культурна творчість Нації ставали головною підставою для її окремішності та умовою незалежності й вільного розвитку у майбутньому.

ТРЕТЄ: організаційною формою та репрезентантом ідеологічно – світоглядних засад пластового руху був Український Пластовий Улад (УПУ), побудований на головних принципах лицарського ордену. Він об'єднував молодь, виховував та скеровував її діяльність на різних відтинках суспільно-громадської праці. УПУ мав власну складну багатоступеневу й розгалужену структуру.

Важливою рисою Українського Пласту, що вдатно відрізняла його від багатьох інших скаутських організацій , була надполітичність та надконфесійність. Офіційно це означало, що він не був належним до якоїсь однієї партії чи церкви. Хоча його дорослі члени могли належати до політичних організацій, але їм суворо заборонялося пропагувати чи в будь-який інший спосіб виявляти свої політичні погляди в Пласті. Хоча, безумовно, різні українські політичні інституції вели боротьбу за Пласт і здобували впливи в окремих його осередках, але на загальний розвиток це не мало будь-яких впливів.

Етапи мілітаризованості Пласту були загалом такими ж, як і в інших скаутських організаціях, хоча даний аспект мав і свої особливості. До війни на Пластовий рух переважно дивилися як на військово-підготовчий чинник. При цьому його сутність визначалася тим, що Нація може здобути перемогу та державність лише силою зброї. А Пласт для цього повинен дати людину з вольовим характером, глибоким почуттям національної честі, жертовну та енергійну, карну та обов'язкову . Мета була одна й беззастережна здобуття власної держави, а всі пошуки і прагнення скеровувалися лише в напрямі досягнення цього. Після поразки національно-визвольної боротьби у 20-х роках ХХ ст. Пласт розвивається на суто скаутських засадах, але й при цьому весь вишкіл розглядається не інакше, як підготовка до майбутньої боротьби за волю і незалежність українського народу.

Отже, у своїй основі світоглядно-ідеологічна концепція Пласту базується на головних постулатах загально скаутської теорії. Та водночас вона має свою яскраво виражену національну спрямованість, тому є своєрідною й оригінальною сторінкою історії світового скаутингу.

Фундаментальне значення для розвитку теорії Українського Пласту мала книга О. Тисовського (псевдо “Дрот”) “Життя в Пласті”, яка для тогочасної доби в історії України відігравала загально – суспільну роль. Це був один із перших повоєнних творів, який з'ясовував головні глибинні риси характеру української спільноти, що підняли її на боротьбу за державницький ідеал, та хиби, через які він був утрачений. Однак найважливішим було те, що автор указував новій генерації української молоді нові реальні шляхи самовиховної та суспільно-громадської праці, ідучи якими, можна було підготуватись до нових змагань та перемоги.

Отже, хоча праця “Життя в Пласті” містила в собі чіткий політичний контекст, головне значення її - у філософській та педагогічній спрямованості. За своїм змістом і цілісністю викладених теоретичних і практичних положень ця книга стала чи не першою в українській літературі, де була всебічно опрацьована і викладена одна із систем української етнопедагогіки. Велика вартість висвітлених у ній поглядів і положень полягає в тому, що теоретичне осмислення було перевірене практичним досвідом. Вони ґрунтувалися на загальній теорії скаутингу. Сам Тисовський у висновку до неї говорив, що книга стала “… в великій части твором української молоді, українських пластунів. Сама наша молодь надала українському “скавтингови” строго очеркнену форму, яку випрацювала в подробицях… Отже, зовнішній вигляд і устрій українського Пласту, це праця пластової молоді, це самостійне передумування нею значіння Пласту як власного національного виховного уладу… Коротко сказати: це що списано в нашім пластовім підручнику, не сама тільки теорія…, не якийсь невикональний ідеальний плян , це попросту звіт з десятилітньої діяльности Пласту”. В умовах постійного браку фахової літератури “Життя в Пласті” на ціле повоєнне десятиліття стало головним підручником українських пластунів.

Сутність філософсько-світоглядних настанов Українського Пласту знаходить концентрований вираз у словах присяги, що складалась з Трьох Головних Обов'язків пластуна:

“Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб:

Бути вірним Богові й Україні.

Допомагати іншим.

Жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу” .

Хоча ці три головні постулати пластової теорії відповідають певним положенням байденпауелівського скаутингу, вони мають свій власний зміст і спрямованість, взаємопов'язані між собою та, випливають одне з одного, створюючи єдине ціле. В основі пластового розуміння дійсної любові до Батьківщини лежать праця і борня за те, щоб вона була гідною серед інших народів, була прикладом для наслідування та викликала острах у можливого нападника. Пластівська чинна любов до Батьківщини передбачала порозуміння, співпрацю та дружбу між народами.

Глибокий задум Пласту полягає у тому, щоб усю діяльність його учасників підпорядкувати потребам Нації. А користь від цього могла бути тільки тоді, коли “… з нас, української молоді, виросте у Пласті сильне здорове покоління, яке розумітиме як слід свої обов'язки…, вмітиме бачити і передбачувати небезпеки й боротися з ними, матиме … освічений ум, для якого ніяке діло потрібне суспільності не буде чужим, покоління, з якого виходитимуть цілі гуртки свідомих, енергійних трудовиків, що спільними силами швидко й добре виконуватимуть всі, навіть найтяжчі, а для життя суспільності необхідні праці”.

Цілісність філософсько-світоглядної системи Пласту, що ґрунтується на гармонії обов'язків перед Богом, Батьківщиною та оточуючими, була б не повною без обов'язку перед собою. Він дає розуміння того “Я”, що є обов'язковим елементом філософських концепцій, що прагнуть вказати та пояснити місце людини у світі. Його головною рисою є оптимізм та віра у краще майбутнє, Велике Завтра. Тут не лише констатується природне право людини боротися за своє щастя, але й указується конкретний, найкращий шлях до нього.

Згідно з ідейно-світоглядними настановами Пласту, передбачалося формування не тільки людей нової генерації, а й народних провідників, національної еліти , що візьме на себе місію провідника Нації шляхом добра і краси. Це був продуманий план: через виховану у Пласті молодь “добратися” до “мозку” усієї нації та пробудити в ній власне самоусвідомлення та гідність.

 

На головну сторінку!