Галина ПОДВІЙНА

ЖОРЖИНА ПЕРША

* * *
...А кров на духмяних пелюстках троянд
з руки, що на вікна квітки ті складала...
У чорнім із поглядом чорним Воланд
(а може, то ти був?) блукав, і не в'яли
так довго не в'яли троянди сумні
й зовсім не тебе виглядали в вікні
зболілі, як ночі, зіниці в журбі.
... В такій недосяжній уже давнині...

* * *
О світе, створений в душі моїй німій!
Фантазії немає меж, ні міри -
тут вільна щирість і розумна віра,
але мені тут холодно самій..
. О світе із фантазій та чудес!
Як страшно, що колись заплющу очі
й розплющити не зможу - хоч захочу,
і ти, несправджений, зі мною пропадеш.

* * *
Були ви чесним ворогом мені,
Душею перед словом не кривили.
Тепер я знаю - люди потайні
світили в очі і ламали крила.
О вороже мій праведний, для вас
я не шкодую добрих слів. Спасибі!
За те, що вчили цінувати час
і скроні, від знедоленості сиві.
За те, що ви казали: "Жоден матч
Не виграєш, якщо не будеш сильним".
За те, що вчили тамувати плач
над квітом і над каменем могильним...

* * *
Знайди мене у розмаїтті трав -
Я заблудилась в цій зеленій прірві.
Знайди й лишися. Те, що ти шукав,
Було чуже - його з корінням вирвав
весняний стрімголовий буревій.
Твої залишилися спогади про вчора,
і в цій траві - зухвало молодій -
мені печально, я смертельно хвора.
Ще трошки літа в травах утоплю,
Ще краплю болю, скроплену квітками -
Й настане осінь! І дзівнку зорю
в жоржині першій обійму безтямно.

м. Галич Івано-Франківської обл.

***

© Галина Подвійна. Всі права застережені.