ЯРОСЛАВ КОЗЕМЧУК

ДУХОВНІ ОБЕРЕГИ.
ЗДОБУТКИ ТА ТРАДИЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ РОДИНИ КОРНЕЛЮКІВ

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ

СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПРИВАТНОГО МУЗЕЮ РОДИНИ КОРНЕЛЮКІВ У КОСОВІ

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ:
СТАНОВЛЕННЯ,ДІЯЛЬНІСТЬ
ТА ВИСВІТЛЕННЯ В ПЕРІОДИЦІ

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ
У БІБЛІОГРАФІЇ

 

ДУХОВНІ ОБЕРЕГИ.
ЗДОБУТКИ ТА ТРАДИЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ РОДИНИ КОРНЕЛЮКІВ

 

Родина Корнелюків є знаною і шанованою на Гуцульщині, вона об'єднує цілу плеяду майстрів чи не всіх різновидів народних промислів краю.

Главою родини є Микола Онуфрійович Корнелюк (1942р.н.), член Спілки художників України з 1989 року. Родом з с.Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області. Там таки закінчив восьмирічну школу, а від так і десятирічну у Верховині. Працював у колгоспі. Творчий шлях розпочав ще в 1955 році, коли сам зіткав тематичну крайку "Перехресне". Через 2 роки, в 1957 році - увесь гуцульський одяг собі виготовив - постолики, ногавиці, гачі, вишиту хрестиком і низинкою сорочку, кептар, баршівку.

Його дружина-Ганна Іванівна Карпович (1944 р.н.), родом з Чернігівщини. Приїхала працювати в Карпати за направленням по закінченню педагогічного училища. Одружилась з Миколою Онуфрійовичем. В 1983 році подружжя придбало будинок, 1869 року будівництва, в Косові по вулиці Гоголя 40, де й мешкає по сьогодні. В другій половині 1998 року йому присвоєно інший номер - Гоголя 26.

Приїхала з Чернігівщини й живе разом з подружжям Корнелюків і мати Ганни Іванівни - Надія Петрівна Медвідь (1924р.н.).

Тут таки проживає наймолодша дочка Миколи Онуфрійовича-Ольга Слижук (1974р. н.) з чоловіком Василем Слижуком (1966р.н.), родом з с.Тюдів, Косівського району, разом з донечкою Соломією (1994р. н.).

Старша дочка - Марія Корнелюк-Гривінська (1966р. н.) з чоловіком Петром Гривінським (1959р. н.), родом із селища Єзупіль Тисменецького району Івано-Франківської області, донечкою Дзвіною (1990р. н.) та синочком Михайлом (1992р. н.) проживає окремо від батьків, але там же, в Косові.

Ольга та Марія закінчили відділ художньої обробки шкіри Косівського технікуму (нині коледжу) прикладного та декоративного мистецтва ім.В.Касіяна. Їх чоловіки - Петро та Василь - відповідно - відділ кераміки того ж навчального закладу та Чернівецький інститут менеджменту і бізнесу.

Глава родини - М.О.Корнелюк, виготовляє увесь традиційний гуцульський одяг. Володіє секретами пошиття усього різномаїття жіночих та чоловічих головних уборів, серед яких кресані, корони, чільця, баршуки, закочанки - довбушівки. При виготовленні кептарів, сардаків, гачів, вовняних постолів, чересів, використовує техніки сновання ,ткацтва та шиття.

Його дружина - Ганна Іванівна прекрасна вишивальниця. Перейняла, окрім того, знання свого чоловіка, є його хорошим помічником. Майстер чи не всіх різновидів народних промислів. Її мати Надія Петрівна також прекрасна вишивальниця. Вишиває рушники, узори для пошевок, сорочок, жіночих сумочок, скатертей.

Марія Корнелюк-Гривінська вважає, що найбільше себе можна проявити у виробах зі шкіри, які відрізняються особливою фантазією і власним почерком. Такої ж думки і Ольга Слижук. Про це свідчать шкіряні постоли, сумки, папки, гаманці, пояси, футляри, портмоне.

Майстерністю відзначаються і їх вишитий одяг, рушники, скатертини, занавіски, покривала, численні зразки геніальних композицій яких незнані за рівнем художнього втілення в інших видах народного мистецтва.

Гармонією виконання вражає і невід'ємний компонент вбрання, атрибут обрядів-звичаїв, вірувань - прикраси,-ґєрдани, силєнки, заколки з бісеру, кораликів.

Серед творчих робіт Марії є керамічні тарелі з рослинною орнаментикою.

Петро Гривінський займається художньою керамікою. Вдало використовуючи традиції місцевого гончарства, він створив цілу галерею історичних портретів гетьманів. Помітних успіхів досягнуто ним і в галузі скульптури малих форм, працюючи в рамках мистецтва соц-арту, соціально-публіцистична інвективність якого походить від фолькльорно-сміхової культури з її антитетичним світосприйняттям.

Секрети виготовлення головних гуцульських уборів легко перейняв від Миколи Онуфрійовича Василь Слижук, роботи якого - закочанки, баршівки, корони, чільця, вирізняються власним стилем, колоритом та свідчать про великі можливості імпровізації у традиційних формах. Працює також з бісером. Використовує свій безмежний талант у ткацтві. Велику увагу приділяє вишиванню українських народних узорів на полотні. Тут він вражає своєю досконалістю - вишиває обома руками .

Наймолодші члени родини - Дзвінка, Василько та Соломія пробують малювати , вишивати, силяти прикраси з бісеру.

В родині Корнелюків кожен творить самостійно, але ніхто нікого не копіює, тому й вироби їхні різні.

З перших днів проживання в Косові виникла необхідність у створенні приватного музею народного мистецтва Гуцульщини як бази унаочнення власної фахової майстерності, родинних здобутків. Адже без такого підґрунтя пошуки нових форм у професійному декоративно-ужитковому мистецтві можуть знекровлюватися відсутністю етнічних рис традиційної культури народу, може загубитись і її національна самобутність, що поведе до космополітизму на кшалт загальнолюдської культури.

За досить короткий відрізок часу, у 1989 році зусиллями родини і Божої допомоги було збудовано двоповерхову дерев'яну будівлю, всередині якої на площі понад 100 кв.м розмістились експонати музею ,фонд якого нараховує понад 2 тисячі виробів.

Члени родини брали участь у понад 50 всеукраїнських та колишніх всесоюзних виставках, які рознесли славу про цю непересічну мистецьку родину по всьому світу, розширили коло знайомств з творчими і непересічними людьми.

Майстри завжди радо відгукуються на культурно-мистецькі заходи краю, де залюбки експонують свої творіння, цим самим популяризуючи незнищенну гуцульську спадщину , як серед українців , так і гостей зі всього світу.

Найбільш тривалою для родини Корнелюків була виставка творів своєї родини в Національному Банку України, яка тривала з 24 жовтня 1997 року по середину березня 1998 року. В серпні 1997 року музей відвідали заступник Голови Національного Банку України Олександр Кирєєв та Голова Національного Банку України Віктор Ющенко. Вони і запропонували М.О.Корнелюку організувати виставку творів родини в Національному Банку України. Подбали й про те , щоб Микола Онуфрійович та його зять Василь Слижук були забезпечені транспортом до Києва і назад, включаючи транспорт для перевезення понад 300 експонатів, забезпечили перебування майстра в столиці. В Києві з нагоди відкриття виставки вийшов друком буклет, ілюстрований кольоровими світлинами.

В книзі відгуків музею знаходимо запис Віктора Ющенка, який засвідчує високу повагу та підтримку праці народних майстрів за для збереження й розвитку традицій мистецтва Гуцульщини: "Вражений Вашим духом , гуманізмом, турботою про майбутнє України, родини і людини. Завдячую за глибоку християнську мораль".

Слід згадати і про благодійницьку діяльність Миколи Онуфрійовича Корнелюка. Так, у 1969 році він безкоштовно передав до Косівського краєзнавчого музею родинні реліквії, а також неперевершені кахлі Олекси Бахматюка, вироби з глини, колекції ткацтва, вишивок, дерев'яні хрести (18 ст.) -усього понад 500 експонатів. В 1988 році він подарував персональну виставку у ФОНД МИРУ, звідки отримав подяку, яка зберігається в музеї.

Члени родини виконували також народний одяг для учасників художньої самодіяльності зі Львова, Києва. Створили чимало сумок для сучасних сценічних костюмів різноманітних фолькльорно-етнографічних ансамблів. Для Гуцульського народного ансамблю пісні і танцю виготовляли чільця.

Цікаво дізнатись якими є члени родини в побуті, який ведуть спосіб життя, як проводять вільний час.

Всі члени родини глибокорелігійні люди. Кожної неділі вони відвідують церкву, багато часу проводять в молитвах, читанні літератури на християнські теми, дотримуються Десяти Божих Заповідей. І за всі свої здобутки завдячують Богу, Отцеві, Синові і Духу Святому, Присвятій Трійці, Матінці Божій Святій.

Переконані, що кожній людині талант дано від Бога.

Життєдайну силу членам родини, а особливо М.О.Корнелюку, який віддає наполегливій праці по 16-20 годин на добу, забезпечує також продуманий розклад дня, дотримання певних норм поведінки та здоровий спосіб життя. Так, глава родини, пробуджуючись зі сну зі сходом Сонця, одну-дві години проводить в молитвах. Після чого надворі обливається холодною водою, витираючись опісля лляним рушником. Одягнувшись, деякий час бігає, розігрівається.

Для обличчя робить спеціальний масаж лляним рушником, вмоченим в гарячу воду. Окрім того, завжди розминає тіло, адже більшість роботи сидяча.

Серед вживаної їжі переважаючими є традиційна гуцульська - бринза, вурда, кулеша, капусняк, пироги, картопляні вироби, а з напоїв - чаї зі звіробою, листя липи, калини, малини, а також гуслінка, яку вони приготовляють слідуючим чином. До збанка води, об'ємом 3 літри додається 6-8 столових ложок вистояного 6 місяців квасного молока. Все це змішується і отримується напій.

Вкрай обмеженими в щоденному раціоні М.О.Корнелюка є м'ясні вироби. Алкогольних напоїв взагалі не вживає.

Від головних болів, підвищення температури тіла вживає бринзу з часником. Кожної середи та п'ятниці глава родини постить, вживаючи при цьому лише картоплю, олію з льону, сіль та воду.

У вільний від роботи час М.О.Корнелюк грає на багатьох інструментах - скрипці, цимбалах, та ін., при цьому співаючи гуцульських народних пісень. Серед улюблених є і така :

Та заспіваймо милі браття

Від тепер до рана

Єк си будем розходити,

Щоби нам не банно.

Єк си будем розходити

Цвітки заберемо,

Та най верба грушки родить

Ми си ще вернемо

Відомо, що старша дочка Миколи Онуфрійовича - Марія, окрім мистецтва захоплюється літературою, полюбляє поезію. Ще навчаючись в Перехреснянській восьмирічній школі, була активним юнкором верховинської газети "Світанок". Пише вірші, захоплюється творчістю таких українських поетів, як Ліна Костенко, Дмитро Павличко. Неоніла Стефурак. Поезія і мистецтво гармонійно доповнюють одне одного.

БІБЛІОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ

1. Бойчук М. Планета на ім'я Майстер Микола Корнелюк //Вісник Національного Банку України (Київ). - 1997. — №12. - C.56-57.

2. Виставка творів народних майстрів Гуцульщини родини Корнелюків.

- Буклет. - К.: НБУ, 1997.

3. Качкан В. Світло високого дня: Портрети, есе, художньо-документальний повісті. / Вступ, ст. Федоріва Р. - Ужгород: Карпати, 1989. - С.52-59.

4. Качкан В. Чари Верховинської книги: Повість-мандрівка. - К.: Веселка, 1992. - С.24-32.

5. Качкан В. Читаю книгу гір...// Вітчизна (Київ). - 1989. — №9. - C. 163-165.

6. Коземчук Я. Неоціненна спадщина // Обрій (Косів). - 1999. — №2. -16 січня. - С.1.

7. Мисюк І. Пропагують прекрасне // Радянська Гуцульщина (Косів).

- 1989. - №62. - 24 травня. - С.2.

8. Пожоджук Д. Чаклунка синіх гір // Молодь України (Київ). - 1989.

- №25. - 6 лютого. - С.З.

9. Пожоджук Д. Чарівник з Косова // Гуцулія (Чикаго). - 1992. Ч.2- 3. - C, 8-9.

10. Pokryshen L. A tale of craftsman // News from Ukraine. - 1990. — №6. — february. - P.6.

 

Опубліковано:

Духовні обереги, здобутки та традиції мистецької родини Корнелюків // Збірник наукових праць Міжнародної студентської наукової конференції “Історія очима молодих дослідників”. – Донецьк: Донецький Державний Університет, 1999. – Т.1. – С.313–316.

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ

Гуцульщина здавна була i залишається краєм народних талантiв, краєм мистецтва, що має свої давнi iсторично сформованi коренi, глибокi традицiї, що становлять важливу галузь української нацiональної культури, її мистецтво гончарства й рiзьбярства, ткацтва, килимарства, вишивки й гаптування заслужено сягнуло свiтової слави.

В умовах сьогодення, на зламi тисячолiть, вкрай актуальним є вiдтворення традицiй гуцульського народного мистецтва, його турботливе й шанобливе оберiгання, як важливого духовного скарбу нацiї, донесення до самосвiдомостi людських мас його незнищенної краси, що ми бачимо на прикладi iсторико- етнографiчної дiяльностi родини Корнелюкiв та функцiонування їх приватного музею в м. Косовi.

Народне мистецтво, представлене в їх збiрцi, неадекватне дизайну чи масовому промисловому технiцизму. Воно породжене традицiями нацiональної ментальностi i розвивається за своїми закономiрностями. Його глибоке знання, як найбiльш демократичного за своїм нацiональним змiстом та рiзнобарв'ям форм, дає живильнi сили нашому сучасному ужитковому мистецтву, яке входить у повсякденний побут, формує культуру i нацiональну свiдомiсть. Косiвщина завжди була багатою i щедрою на таланти. Це пояснюється як наявнiстю виробничої сировини, так i iсторичною долею цього реґiону.

Знаною i шанованою на Гуцульщинi є мистецька родина Корнелюкiв, що об’єднує народних митцiв чи не всiх видiв художнiх промислiв краю. Їх твори привертають увагу своєю яскравою самобутнiстю, безпосередністю i оптимiзмом, невичерпною фантазією i дотепнiстю, високим ступенем узагальнення образiв та багатьма iншими рисами.

Поселившись у 1983 роцi в Косовi, в старiй гуцульський хатинi, збудованiй ще в 1869 роцi, сiмейство загорiлося бажанням помiстити в одному примiщенi всi зiбранi та виготовленi ними зразки народного мистецтва гуцульщини. I вже через 6 рокiв, зусиллями родини i Божої допомоги була зведена прекрасна простора двохповерхова будiвля на 100 кв.м площі якої знайшли своє місцерозташування понад 2 тисячі експонатів з 1992 р. згiдно указу Президента України Леонiда Кравчука, музей i отримує ряд пiльг. За час його iснування тут побували тисячi вiдвiдувачiв, численнi делегацiї, зарубiжнi гостi з США, Англiї, Францiї, Канади, Австралiї, Нiмеччини, Швейцарiї, Бразилії, Польщi, Iндiї, Японiї, Прибалтiйських країн та ряду iнших.

Представники вищезгаданих держав та окремі видатні діячі науки, культури, технiки, громадські та урядовi особи, вище духовенство залишили у книзi вражень захоплюючi записи вiд побаченого. Захопленi самобутньою красою творiв майстрiв родини Корнелюкiв, вони понесли у свiт свої незабутнi враження про Україну, її мистецтво, талановитий народ. Для багатьох iз них це було дивовижним вiдкриттям.

Приємно, що серед відвідувачів музею завжди велика кількість учнiвської та студентської молодi. Побачене й почуте тут, формує в молодої ґенерацiї почуття нацiонального i духовного вiдродження, збагачує та поглиблює систему iнтегративних знань про Україну, її народ.

Матеріали музею використовувались при написанні кандидатської дисертацiї з мистецвознавства Марiєю Гринюк [7. - С. 8. ].

Через газетно-журнальні видання пошукові дослідження, публiцистичнi, художньо-документальнi повісті, а також радiо i телебачення лише частково здійснюється популяризація мистецтва Гуцульщини, представленого в музейнiй збiрцi родини Корнелюків.

Корнелюкiв та функцiонування їхного приватного музею в Косовi значно сповільнює проникнення їх творчої спадщини к контекст свiтового мистецтва. На даний момент виявлено понад 40 статей, публiкацiй, матерiалiв в газетах, журналах, книгах.

Першi публiкацiї вiдносяться до 1986 року, коли в косiвськiй газетi "Радянська Гуцульщина" та "Верховинський свiтанок" були надрукованi статтi Юрiя Джуранюка [8. - С. 4. ] та Дмитра Пожоджука [24. - С. 4. ], в яких йде мова про черговi виставки цiєї родини.

1987 та 1988 роки принесли цiлу низку публiкацiй про дiяльнiсть вiдомих майстрiв. Вмiщенi вони були в газетах "Радянська Гуцульщина" (Косiв) [6. - С. 3. ; 14. - С. 4. ; 15. - С. 4. ; 17. - С. 4. ; 23. - С. 4. ; 26. - С. 4. ], "Свiтанок" (Верховина) [31. - С. 7. ; 39. - С. 8. ], "Комсомольський прапор" (Iвано-Франкiвськ) [27. - С. 4. ], "Культура i життя" (Київ) [22. - С. 5. ], "Молодь України" (Київ) [28. - С. 3.], "Сiльські вiстi" (Київ) [25. - С. 4. ] та журналi "Отчизна" (Москва) [40. - С. 66. ] та iн. Окремi роздiли в своїх книгах "Свiтло високого дня" та "Чари верховинської книги" [10. - С. 52-59. ; 11. - С. 24-32. ] присвятив мистецькiй плеядi Корнелюкiв, академiк, доктор фiлологiчних наук, професор, журналiст Володимир Качкан. Є в нього i журнальнi та газетнi публiкацiї на цю тематику [9. - С. 2. ; 12. - С. 163-165. ]

Персонiфiкований підхід до висвiтлення об’єкту дослiдження використав в своїх численних публiкацiях [23. - С. 4. ; 27. - С. 4. ; 29. - С. 7; 30. - С. 8-9. ; 31. - С. 7. ] етнограф, фольклорист, знавець гуцульського народного мистецтва Дмитро Пожоджук.

З нарисами про майстрiв цiєї славної родини на сторiнках косiвської перiодики виступали журналiсти Iван Мисюк та Василь Глiбчук [15. - С. 4. ; 16. - С. 2. ; 17. - С. 4. ; 6. - С. 3. ].

Особливим поштовхом для чергового висвiтлення дiяльностi музею та членiв родини стала презентацiя та експонування найтривалішої за часом виставки творiв майстрiв в примiщенi Нацiонального Банку України. На шпальтах косiвських газет "Гуцульский край" та "Обрiй", а також журналу "Вiсник Нацiонального Банку України" з'являють цiкавi малознанi ранiше матерiали [5. - С. 5. ; 34. - С. 6. ; 1. - С. 3. ; 2. - С. 56-57. ].

Якiсно новим кроком у дослiдженнi цього питання була поява буклету "Виставка творiв народних мистецтв Гуцульщини родини Корнелюкiв", пiдготовленого та виданого в 1997 роцi Нацiональним Банком України, iлюстрованого кольоровими свiтлинами Валерiя Закусила.

Скупа iнформацiя з даної тематики зустрічається в окремих виданнях Анджея Полєца [33. - С. 110. ], Олексiя Саломченка [38. - С. 13. ], Iгоря Пелипейка [18. - С. 26. ], Ольги Никорак [20. - С. 82. ] та альманасi "Роси Гуцульщини" [36. - С. 15. ].

Деякі неясності та перекручення фактів несуть в собі статтi Василя Глiбчука [5. - С. 5. ] та Лесi Ясинчук [41. - С. 5. ]. Недостатня обiзнанiсть цих авторiв пояснюється браком безпосередньої працi з представленими в музейнiй збiрцi мистецькими пам'ятками та точностi при записi iнформацiї вiд членiв родини.

Отже, як бачимо, огляд літератури з даного питання засвідчує вiдсутнiсть цiлiсного дослiдження, яке у повнiй мiрi розкрило б, що нові аспекти багатогранної iсторико-етнографiчної дiяльностi родини Корнелюкiв та функцiонування їх косiвського приватного музею.

В пропонованiй роботi на основi ретельного аналiзу й узагальнення попереднiх дослiджень та нових фактичних даних, вперше в науковiй лiтературi здійснюється спроба комплексного iсторико-етнографiчного та мистецтвознавчого вивчення творчостi майстрiв родини Корнелюкiв, визначається їх внесок у скарбницю не лише української нацiональної, але й свiтової культури. Прискiпливий огляд експозицiй музею дозволяє твердити про наявнiсть в них творiв-оригiналiв семи основних галузей гуцульського декоративно-прикладного мистецтва : декоративного ткацтва, художньої вишивки, керамiки, декоративного розпису, художньої обробки шкiри, металу та дерева. В них, зокрема, вiддзеркалились глибокi людськi почуття, переживання, народна мудрiсть та естетичнi критерiї.

Дослiдження складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновку, бiблiографiї (41 позицiя) та словника вживаних гуцульських термiнiв (93 позицiї).

Практичне значення дослідження полягає у використанні його матеріалів при складаннi програм i підручників з iсторiї декоративно-прикладного мистецтва, етнопедагогiки, введення їх до комп'ютерної системи пам'яток української етнографiчної спадщини, а також при складаннi iсторико-етнографiчних карт i атласiв.

Розділ І. Життя і діяльність родини Корнелюків

Родина Корнелюків є знаною і шанованою на Гуцульщині, вона об'єднує цілу плеяду майстрів чи не всіх різновидів народних промислів краю.

Главою родини є Микола Онуфрійович Корнелюк (1942р.н.), член Спілки художників України з 1989 року. Родом з С.Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області. Там таки закінчив восьмирічну школу, а від так і десятирічну у Верховині. Працював у колгоспі. Творчий шлях розпочав ще в 1955 році, коли сам зіткав тематичну крайку "Перехресне". Через 2 роки, в 1957 році - увесь гуцульський одяг собі виготовив - постолики, ногавиці, гачі, вишиту хрестиком і низинкою сорочку, кептар, баршівку.

Його дружина-Ганна Іванівна Карпович (1944 р.н.), родом з Чернігівщини. Приїхала працювати в Карпати за направленням по закінченню педагогічного училища. Одружилась з Миколою Онуфрійовичем. В 1983 році подружжя придбало будинок, 1869 року будівництва, в Косові по вулиці Гоголя 40, де й мешкає по сьогодні. В другій половині 1998 року йому присвоєно інший номер - Гоголя 26.

Приїхала з Чернігівщини й живе разом з подружжям Корнелюків і мати Ганни Іванівни - Надія Петрівна Медвідь (1924р.н.).

Тут таки проживає наймолодша дочка Миколи Онуфрійовича-Ольга Слижук (1974р. н.) з чоловіком Василем Слижуком (1966р.н.), родом з С.Тюдів, Косівського району, разом з донечкою Соломією (1994р. н.).

Старша дочка - Марія Корнелюк-Гривінська (1966р. н.) з чоловіком Петром Гривінським (1959р. н.), родом із селища Єзупіль Тисменецького району Івано-Франківської області, донечкою Дзвіною (1990р. н.) та синочком Михайлом (1992р. н.) проживає окремо від батьків, але там же, в Косові.

Ольга та Марія закінчили відділ художньої обробки шкіри Косівського технікуму (нині коледжу) прикладного та декоративного мистецтва ім.В.Касіяна. Їх чоловіки - Петро та Василь - відповідно - відділ кераміки того ж навчального закладу та Чернівецький інститут менеджменту і бізнесу.

Глава родини - М.О.Корнелюк, виготовляє увесь традиційний гуцульський одяг. Володіє секретами пошиття усього різномаїття жіночих та чоловічих головних уборів, серед яких кресані, корони, чільця, баршуки, закочанки - довбушівки. При виготовленні кептарів, сардаків, гачів, вовняних постолів, чересів, використовує техніки сновання,ткацтва та шиття.

Його дружина - Ганна Іванівна прекрасна вишивальниця. Перейняла, окрім того, знання свого чоловіка, є його хорошим помічником. Майстер чи не всіх різновидів народних промислів. Її мати Надія Петрівна також прекрасна вишивальниця. Вишиває рушники, узори для пошевок, сорочок, жіночих сумочок, скатертей.

Марія Корнелюк-Гривінська вважає, що найбільше себе можна проявити у виробах зі шкіри, які відрізняються особливою фантазією і власним почерком. Такої ж думки і Ольга Слижук. Про це свідчать шкіряні постоли, сумки, папки, гаманці, пояси, футляри, портмоне.

Майстерністю відзначаються і їх вишитий одяг, рушники, скатертини, занавіски, покривала, численні зразки геніальних композицій яких незнані за рівнем художнього втілення в інших видах народного мистецтва.

Гармонією виконання вражає і невід'ємний компонент вбрання, атрибут обрядів-звичаїв, вірувань - прикраси,-ґєрдани, силєнки, заколки з бісеру, кораликів.

Серед творчих робіт Марії є керамічні тарелі з рослинною орнаментикою.

Петро Гривінський займається художньою керамікою. Вдало використовуючи традиції місцевого гончарства, він створив цілу галерею історичних портретів гетьманів. Помітних успіхів досягнуто ним і в галузі скульптури малих форм, працюючи в рамках мистецтва соц-арту, соціально-публіцистична інвективність якого походить від фолькльорно-сміхової культури з її антитетичним світосприйняттям.

Секрети виготовлення головних гуцульських уборів легко перейняв від Миколи Онуфрійовича Василь Слижук, роботи якого - закочанки, баршівки, корони, чільця, вирізняються власним стилем, колоритом та свідчать про великі можливості імпровізації у традиційних формах. Працює також з бісером. Використовує свій безмежний талант у ткацтві. Велику увагу приділяє вишиванню українських народних узорів на полотні. Тут він вражає своєю досконалістю - вишиває обома руками .

Наймолодші члени родини - Дзвінка, Василько та Соломія пробують малювати, вишивати, силяти прикраси з бісеру.

В родині Корнелюків кожен творить самостійно, але ніхто нікого не копіює, тому й вироби їхні різні.

З перших днів проживання в Косові виникла необхідність у створенні приватного музею народного мистецтва Гуцульщини як бази унаочнення власної фахової майстерності, родинних здобутків. Адже без такого підґрунтя пошуки нових форм у професійному декоративно-ужитковому мистецтві можуть знекровлюватися відсутністю етнічних рис традиційної культури народу, може загубитись і її національна самобутність, що поведе до космополітизму на кшалт загальнолюдської культури.

За досить короткий відрізок часу, у 1989 році зусиллями родини і Божої допомоги було збудовано двоповерхову дерев'яну будівлю, всередині якої на площі понад 100 кв.м розмістились експонати музею,фонд якого нараховує понад 2 тисячі виробів.

Члени родини брали участь у понад 50 всеукраїнських та колишніх всесоюзних виставках, які рознесли славу про цю непересічну мистецьку родину по всьому світу, розширили коло знайомств з творчими і непересічними людьми.

Майстри завжди радо відгукуються на культурно-мистецькі заходи краю, де залюбки експонують свої творіння, цим самим популяризуючи незнищенну гуцульську спадщину, як серед українців, так і гостей зі всього світу.

Найбільш тривалою для родини Корнелюків була виставка творів своєї родини в Національному Банку України, яка тривала з 24 жовтня 1997 року по середину березня 1998 року. В серпні 1997 року музей відвідали заступник Голови Національного Банку України Олександр Кирєєв та Голова Національного Банку України Віктор Ющенко. Вони і запропонували М.О.Корнелюку організувати виставку творів родини в Національному Банку України. Подбали й про те, щоб Микола Онуфрійович та його зять Василь Слижук були забезпечені транспортом до Києва і назад, включаючи транспорт для перевезення понад 300 експонатів, забезпечили перебування майстра в столиці. В Києві з нагоди відкриття виставки вийшов друком буклет, ілюстрований кольоровими світлинами.

В книзі відгуків музею знаходимо запис Віктора Ющенка, який засвідчує високу повагу та підтримку праці народних майстрів за для збереження й розвитку традицій мистецтва Гуцульщини: "Вражений Вашим духом, гуманізмом, турботою про майбутнє України, родини і людини. Завдячую за глибоку християнську мораль".

Слід згадати і про благодійницьку діяльність Миколи Онуфрійовича Корнелюка. Так, у 1969 році він безкоштовно передав до Косівського краєзнавчого музею родинні реліквії, а також неперевершені кахлі Олекси Бахматюка, вироби з глини, колекції ткацтва, вишивок, дерев'яні хрести (18 ст.) -усього понад 500 експонатів. В 1988 році він подарував персональну виставку у ФОНД МИРУ, звідки отримав подяку, яка зберігається в музеї.

Члени родини виконували також народний одяг для учасників художньої самодіяльності зі Львова, Києва. Створили чимало сумок для сучасних сценічних костюмів різноманітних фолькльорно-етнографічних ансамблів. Для Гуцульського народного ансамблю пісні і танцю виготовляли чільця.

Цікаво дізнатись якими є члени родини в побуті, який ведуть спосіб життя, як проводять вільний час.

Всі члени родини глибокорелігійні люди. Кожної неділі вони відвідують церкву, багато часу проводять в молитвах, читанні літератури на християнські теми, дотримуються Десяти Божих Заповідей. І за всі свої здобутки завдячують Богу, Отцеві, Синові і Духу Святому, Присвятій Трійці, Матінці Божій Святій.

Переконані, що кожній людині талант дано від Бога.

Життєдайну силу членам родини, а особливо М.О.Корнелюку, який віддає наполегливій праці по 16-20 годин на добу, забезпечує також продуманий розклад дня, дотримання певних норм поведінки та здоровий спосіб життя. Так, глава родини, пробуджуючись зі сну зі сходом Сонця, одну-дві години проводить в молитвах. Після чого надворі обливається холодною водою, витираючись опісля лляним рушником. Одягнувшись, деякий час бігає, розігрівається.

Для обличчя робить спеціальний масаж лляним рушником, вмоченим в гарячу воду. Окрім того, завжди розминає тіло, адже більшість роботи сидяча.

Серед вживаної їжі переважаючими є традиційна гуцульська - бринза, вурда, кулеша, капусняк, пироги, картопляні вироби, а з напоїв - чаї зі звіробою, листя липи, калини, малини, а також гуслінка, яку вони приготовляють слідуючим чином. До збанка води, об'ємом 3 літри додається 6-8 столових ложок вистояного 6 місяців квасного молока. Все це змішується і отримується напій.

Вкрай обмеженими в щоденному раціоні М.О.Корнелюка є м'ясні вироби. Алкогольних напоїв взагалі не вживає.

Від головних болів, підвищення температури тіла вживає бринзу з часником. Кожної середи та п'ятниці глава родини постить, вживаючи при цьому лише картоплю, олію з льону, сіль та воду.

У вільний від роботи час М.О.Корнелюк грає на багатьох інструментах - скрипці, цимбалах, та ін., при цьому співаючи гуцульських народних пісень. Серед улюблених є і така :

Та заспіваймо милі браття

Від тепер до рана

Єк си будем розходити,

Щоби нам не банно.

Єк си будем розходити

Цвітки заберемо,

Та най верба грушки родить

Ми си ще вернемо

Відомо, що старша дочка Миколи Онуфрійовича - Марія, окрім мистецтва захоплюється літературою, полюбляє поезію. Ще навчаючись в Перехреснянській восьмирічній школі, була активним юнкором верховинської газети "Світанок". Пише вірші, захоплюється творчістю таких українських поетів, як Ліна Костенко, Дмитро Павличко. Неоніла Стефурак. Поезія і мистецтво гармонійно доповнюють одне одного.

Розділ ІІ. Основні галузі декоративно-прикладного мистецтва, представлені в музейній збірці родини Корнелюків.

Музейна збiрка декоративно-прикладного мистецтва Гуцульщини родини Корнелюкiв представлена в просторiй двоповерховiй дерев’яні будiвлi, зведенiй за досить короткий час, в 1989 роцi завдяки Божiй допомозi та старанням членiв родини, їх близьких та рiдних. Пiд експозицiю в цiй будiвлi вiдведено веранду, хороми, три кiмнати першого поверху та коридор з трьома кiмнатами на другому, iз загальною площею понад 100 кв.м. Пропонований Вашiй увазi роздiл мiстить огляд експозицiй, де вмiщено понад 2 тисячi експонатiв, яких можна класифікувати за такими семи галузями як декоративне ткацтво, художня вишивка, декоративний розпис, художня обробка шкіри, керамiка, художня обробка металу та дерева.

Веранда

Експозицiя веранди розпочинається збiркою плетених кошикiв, яких тут нараховується близько двох десяткiв. Кошики вiдрiзняються товщиною лози, з якої вiн був плетений, кольорами (як природними, так i штучно наданими їй). Зiбранi тут плетенi кошики призначалися для перенесення овочiв, фруктiв, зберiгання продуктiв, а також свячення паски.

Широко представлена тут кiнська збруя. Зокрема, привертає увагу дерев’яна, різьблена тарниця другої половини 19 ст., металевi стремена, того ж таки часу, попруги. Особливу цiннiсть має дерев’яний, з елементами різьблення ярем для волiв. Тут переважаючими орнаментами є рiзноманiтнi поєднання прямих лiнiй, утворюючих рiзновеликi ромбики, квадрати. Виготовлений вiн на початку ХХ столiття.

Поряд бачимо дерев’яну маґлiвницю, яку використовували для прання бiлизни. Є тут i дерев’яний посуд для бринзи або молока – бербениця, бiлоснiжна структура дерева якої чудово контрастує з чорно-коричневим соковитим випаленим рисунком, орнамент якого у свою чергу активізує сприйняття форми i підсилює її красу i пластику.

В цьому ж кутку стоїть i дерев’яна механiзована прядка початку ХХ столiття. Вражають своєю величчю залiзнi, бiльше одного метра в довжину, ваги, яким уже понад столiття.

Вдалим доповненням до численних виробiв є стенд з фотографiями членiв родини Корнелюкiв, їх життєдіяльності.

Хороми

Хороми першого поверху музею розпочинається збiрною декоративних керамiчних тарелiв, присвячених українським гетьманам Богданові Хмельницькому (1648-1657рр.), Петровi Конашевичу-Сагайдачному (1616-1622рр.), Дмитровi Вишневецькому (1550-1563рр.), Iвановi Виговському(1657-1659рр.), Юрiю Хмельницькому (1659-1663рр.), Павловi Тетерi (1663-1665рр.), Iвановi Брюховецькому (1663-1668рр.), Петровi Дорошенковi (1665-1676рр.), Дем’яновi Многогрiшному (1668-1672рр.), Iвановi Мазепi (1687-1709рр.), Пилиповi Орлику (1710-?), Павловi Полуботку (1722-1724рр.) та Даниловi Апостолу (1727-1734рр.). Виразно типiзованi постатi зображенi на жовтому фонi. Переважають зеленi та коричневi кольори. Автор підкреслює найголовнiше атрибут, особливiсть одягу, обличчя, положення рук, клейноди тощо. Вживається небагато елементiв орнаменту, якi розмiщуються з глибокою художньою логiкою. Малюнок легкий, розмашистий.

Наступними мотивами розпису тарелiв є рослинна та геометризована орнаментика, зображення звiрiв та птахiв. Їх мова наївно-радiсна, казкова. Краї тарелiв декорованi листочками, ягодами, рутами, зубчиками.

На стiнах розмiщено близько десяти картин, роботи членiв родини. На свiтлому фонi з урахуванням чіткої симетрії на всю величину аркуша нанесений малюнок. Палiтра локальних кольорiв представлена червоним, синiм, зеленим та жовтим.

Характерним доповненням є декоративнi мотиви рослинного походження – тюльпани, ружi, дзвiночки, лілії.

На старих меблях, шафі (близько 125 років) та креденцi (близько 50) розташувалась керамiчна народна скульптура малих форм. Приємне враження справляють популярнi в керамiчнiй творчостi фiгурки оленей, коней, баранчикiв, виконаних технiкою ручної лiпки, в коричневих тонах, розписанi обмеженою кiлькiстю фляндрового орнаменту. Простежуються два рiзновиди стилізації скульптур – узагальнена (схематична) i бiльш витончена з лiпними деталями. На вiшаку розмiстилась манта, кєптар, сардак, чiльце, баршiвка та гугля - традицiйний гуцульський одяг.

З виробiв з дерева привертає увагу дерев’яна різьблена скриня, кiнця 19ст., характерними рисами якої є чiткий ритм геометричного орнаменту, неперевантаженiсть площини, подiл великих площин на меншi поля .

Крiм цього представлена збiрка бочок, як з 19-го так i з 20-го століть, корито для замiсу тiста (кiнця 18 ст.), дійниці для молока. В більшості всi вони оздобленi випалюванням. Особливу увагу привертають декiлька коновок, якi головним чином використовувались для зберiгання гуслянки. Вони зворушують вiдшлiфованою часом формою звуженою зверху скiчно зрiзаної коновки, красою свiтлого дерева, стягнутого тугими дерев'яними обручами i звичайно оригінальним декором з двох пояскiв вужчого i ширшого, iз зiставлених ромбiв гiлочок, зiрок, сонечок. Бачимо, що поверхня коновки, у вiдповiдностi з логiкою конструкцiї, разчленована на декiлька чiтко виявлених горизонтальних пояскiв: нижній видiлений iнтенсивним випалюванням та бiльш об’ємним орнаментом ; центральний головний – тут симетрично розташованi кружальця, зiрки, гiлочки ; верхнiй ледь випалений дотиком металевого писака до дерева. Окрiм того, поряд бачимо дерев'яну механiзовану прядку кiнця 19 ст. Близько 70 гуцульських головних уборiв пiдвiшано на мiцних мотузках до стелi. Це зокрема, корони(як жiночi так чоловiчi), закочанки-довбушiвки, баршiвки, чiльця, рогатянки, кресанi.

Клопiткою є робота по виготовленню цих уборiв. Щоб виготовити корону, береться звичайний магазинний капелюх, замочується декiлька годин у гарячiй водi. Потiм натягується його на спецiальну дерев'яну форму. Деякий час вiн сохне. Опiсля змазується каруком, i оздоблюється бiсером, блискiтками, лелiтками, нитками, стрiчками. Ранiше нареченi брали шлюб тiльки в коронах. Тепер зрiдка побачиш таке. За гуцульськими повір’ями весiльна корона приносить дiвчинi добру долю i щастя. Кресаню оздоблювали шерстяними кольоровими нитками -"червячками". До деяких з них прикрiплювалася трясунка.

Чiльце вважається весiльним убором гуцулок. Воно прикрашене трапецiєвидними латунними пластинками, типу листочкiв чи квiток.

Кімната перша

Експозицiя кiмнати розпочинається дерев'яними мисками для тiста (кiнця 19 ст.), виготовлених з явора, розташованих на видiлених для експозицiї лiжках.

Посеред них вдало розмiщено вишитий рушник, центр якого становить хрест, вiд якого вiдходять квiтки. Характерними для нього є жовтий, синiй та червоний колiр. Для квiток ними є зеленi, рожевi та фiолетовi кольори. Вiдомiсть про призначення такого рушника дають вишитi вiнок з квiтiв, ангели, писанки з гілочками верби поруч, та пiдписом в нижнiй частинi - ХРИСТОС ВОСКРЕС. Поряд є i аналогiчнi рушники.

На стендi ромiщенi декоративнi оленячi роги, поряд бачимо дерев'яний iнкрустований тарiль присвячений Тарасу Григоровичу Шевченку. Тут таки на декількох лiжках, накритих тканими вовняними веретами, виконаних технiкою перебiрного ткання, розміщені декiлька подушок, пошивки яких вишитi низинкою. Орнаменти, виконанi тут, характеризуються ритмічним зв'язком усiх елементiв, чiткою гармонiйнiстю лiнiй, окреслень. Центральною фiгурою орнаменту виступає квiтка, в формi соняшника, вiд якого поширюються в усi сторони пелюстки. Переважаючими кольорами тут є жовтий, синiй, чорний та зелений. Вишивка туга, закриває щiльно стiбок бiля стiбка.

Особливiстю преставлених тут верет, як i переважаючої бiльшостi, зроблених руками родини Корнелюкiв, є геометричнi мотиви орнаментальних рисункiв, ритмiчна побудова та симетрiя. В основi органiзацiї усiєї площини верет лежить строге геометричне членування з пiдкресленням центральної частини бiчною каймою, що залишає орнаментальну композицiю. Мажорну гамму створює гармонiйне сполучення чистих дзвiнких кольорiв. Колорит верет побудований на поєднанні чистих локальних барв з перевагою зелених, коричневих тонiв.

Своєрідним почерком вирiзняються декоративні керамiчнi тарелi, яких тут декiлька десяткiв. В асортимент виставлених робiт переважають твори, прикрашенi розписом на жовтому тлi. Вiн густий, насичений, суцiльно вкриває поверхню тареля. Частими є такi мотиви як "квiточки", "кружки", "крапочки", "кривульки". Відчувається вмiння розташувати орнамент на формi, внести новi, самобутнi деталi, моделювати контур, продумувати перелiк складових частин.

Краї тарелiв обрамленнi рiзноманiтними узорами, серед яких є узори з трикутникiв, з цяточками чи хрестиками в серединi. Чи iнший – з квiточками з розкритими пелюстками. Зустрічаються комбiнованi, де почергово чередуються вищеназванi узори.

Рiзноманiтною є тематика цих тарелiв. Тут зустрiчаються такi постатi як княгиня Ольга, Князь Володимир Великий, Данило Галицький, Тарас Шевченко, Дiви Марiї з дитям на руках, сцени Довбуша з Дзвiнкою, Троїстих музикiв, хрещення Русi Володимиром, колядування. Велика дещиця присвячена зображенню церков, монастирiв.

На столику, розташованому помiж лiжками, окрiм дерев'яного кужеля та керамiчного глечика, ми бачимо рiзноманiтнi тематичнi силєнки, виготовленi способом нанизування бiсерок на нитки та їх переплiтання. Для кожної з них притаманний певний пiдбiр кольорiв. Центр тут становить багатошаровий ромб чи трикутник. Майже завжди центр вiдмiнний вiд загального тла виробу. Тут представленi силєнки з бiлим центром на голубому фонi чи з аналогiчним центром на червоному. Iншою прикрасою, виконаною технiкою нанизування бiсеруна нитки основи способом що імітує ткання є гердани, якi розташованi поряд. Центром окрiм ромбiв та трикутникiв тут є також i хрест. Спостерігається симетрiя вiдносно центру. До прикладу, в одному з ґєрданiв, вiд хреста що є центром композицiї, виконаного бiлим бiсером, симетрично вiдходять почергово синiй, чорний та бiлий кольори. В нижнiй частинi звисають тороки-петельки, пропорцiя кольорiв бiсеринок в яких рiзноманiтна. Так, зокрема, в них один i той самий колiр повторюється через одну, двi, три позицiї i т.д.

На цьому ж столi розмiстились i спіралеподібні прикраси з бiсеру, утворенi в два ряди i з’єднаних мiж собою фарфоровими "соломками" довжиною не бiльше 1 см. -"джгути".

В цiй кiмнатi розмiстилась великих розмiрiв дерев'яна різьблена скриня на дерев'яних нiжках. Висота її близько 150 см. А виконана вона в 1882 роцi. В елементах оздоблення скрині проглядається чiтка симетрiя вiдносно центра, яка утворює перетини у формi зерна пшеницi. Ці утворення вiдрiзняються вiд загального фону чорним лаком, яким вони покритi. Решта простору кола заштриховано косими лiнiями.

Зверху цiєї скринi на бiлiй вишитiй скатертi розмiстилися силєнки, ґєрдани, джгути, краватки, браслети, кульчики та iн. вироби з бiсеру.

Як i у вишивках в прикрасах з бiсеру, спостерiгаються улюбленi мотиви, як наприклад, вживання червоного i чорного кольорiв, якi здавна символiзують в українцiв, цитуючи слова з вiдомої пiснi : червоне то любов

а чорне то журба.

Поряд бачимо керамiчнi писанки на пiдставках, з графiчним виконанням природи. На столи, що мiститься в кутку цiєї кiмнати, вражають витонченiстю виконання керамiчнi писанки, присвяченi українським гетьманам, якi тут зображенi в традицiйних костюмах з вiдповiдними регаліями. Не бiльше половини площі писанки займає коло, в якому їх виводили. Краї цього коло оздобленi рiзноманiтними узорами з жовтої фарби. Решта площi взято в коричневий колiр. Такого ж кольору i дерев'янi пiдставки, на яких містяться виконанi майстрами родини писанки.

Тут таки бачимо майстерно виготовленi козацькі булави, де iнтенсивно випаленими є симетрично розташованi зiрочки, кружальця, гiлки.

Ляльки, що мiстяться поряд, вдягненi в майстерно виготовлений гуцульський традицiйний одяг (як жіночий так i чоловiчий).

У комплекс жiночого одягу ввiйшли такi складовi частини, як сорочка, запаска, спiдниця, кєптар, головний убiр – чiльце, взуття - постоли, прикраси – силєнки тощо. А комплект чоловiчого склали сорочка, гачi, кєптар, пояс-черес, постоли, онучi, табiвка, капелюх - кресаня, порохiвниця тощо.

Експозицiю цiєї кiмнати доповнюють декiлька iкон початку 20 ст., з сюжетами Дiви Марiї з дитям, св. Миколи, Розп'яття Iсуса Христа. Стенд з iконами вдало доповнюють тематичнi декоративні тарелi з зображенням святих та церков.

На стiльцях кiмнати виставлено накидки, декорованi поперечними смугами одною, двох, а то й трьох малюнкiв, що ритмічно чергуються по свiй площинi. Щодо колориту, то тут характерним є поєднання червоного, жовтого, чорного з невеликою кiлькiстю синього кольору.

На мотузках до стелi прикрiплено близько двадцяти гуцульських головних уборiв.

Кімната друга

Найбiльш широко предмети домашнього вжитку та одягу, оздобленi вишивкою, представленi в другiй кiмнатi першого поверху. Це зокрема чоловiчi, жiночi та дитячi сорочки, хустини, є тут i сардаки, простинi, скатертi. Поряд бачимо цiлу низку тканих виробiв - верет, килимiв, шарфiв, порт'єрiв, накидок.

Найпоширенiшою технiкою вишивання, виставлених тут виробiв, є низинка, яка становить своєрідне локальне художнє явище Гуцульщини. Жiночi сорочки, представленi тут, видiляються багатоколiрнiстю та густиною заповнення площин. Вишивка на рукавах жiночих сорочок, уставках, манжетах та всiй площинi представлена переважаючими геометричними орнаментами, основними мотивами яких є ромб, квадрат, прямокутник. Типовими узорами тут є "головкатi", "скриньковi", "крученi", "рiжкатi" та iн. В характер їх вишивки майстринi з династiї Корнелюкiв, внесли свою iндивiдуальну манеру та традицiйнi прийоми композицiйно-колористичного їх вирiшення.

Домiнуючим є червоний колiр в рiзних нюансах звучання – вiд самих темних до iнтенсивних рожево-золотистих вiдтiнкiв. У співвідношенні до його звучання введенi жовтий, чорний, синiй та зелений кольори.

Стiл цiєї кiмнати вкритий великою вишитою скатертю, довжиною 2, 5 метра та шириною 1, 5 метра в якiй з великим тактом використано живописнi мотиви червоного, оранжевого, жовтого та зеленого кольорiв.

Центром тут є троянда, яка взята в коло. Бiльш конкретно переданi задум авторiв у сюжетах вишитих подушок. Серед них зустрiчається мотив на тему "Галя i Назар".

Верети, якими застелено лiжка, витканi на темно-червоному фонi. Їх орнамент створений з мотивiв "ружок", "клинцiв", "оленячих рогів", де смуги складаються здебiльшого з одного мотиву, що ритмiчно повторюється.

Сардаки, яких ми бачимо на лiжках, пошитi з сiрого та червоного битого сукна. Поли сардакiв вишитi у надгруднiй частинi вертикальними стрiчками, а в її кутах зустрiчаються розеткова (ценрально-промениста) композицiя, де вiд вертикальної i горизонтальної осей iде побудова окремих елементiв, форм, подiбних до дерева життя чи геометризованих вазонних мотивiв.

Кімната третя

Великою рiзноманiтнiстю гуцульських виробiв відзначається III-тя кiмната I поверху музею. Своєрідним є побудова її експозиції. Вздовж кожної стiнки стоять довгi лавиці, стенди обладнаннi спецiальними поличками, також є скринi, якi використанi пiд експонування. Посеред кiмнати розташувався великий стiл. Використано також стелю.

Розпочинається експозиція з коновок, якi використовувалися для зберiгання гуслянки, невеличких дерев'яних бочiвок для зберiгання вина. Тут їх декiлька. За словами М.О. Корнелюка, з однієї з них священик причащав вином прихожан у церквi. Роботи вiдносяться до першої половини 20 ст. При їх виготовленнi використано технiки різьблення та випалювання.

Поряд мiстяться дерев'янi барильця, баклажки, черпаки, ополонники, дорiдняки, дiнницi, ґарчiки, маслобiйки, датованi кiнцем 19 - поч. 20 ст.

Тут таки можна побачити дерев'яний чотирияровий кльошi для накладання рiзних продуктiв на них. Зверху мiститься підсвічник. Час його створення кiнець 19 ст. Рахви, якi тут представленi, використовувались головним чином в господарстві, для зберiгання традицiйної гуцульської їжi, бринзи, вурди, також рiзних приправ до страв – солi, перцю, цукру та iн.

Iз представлених тут шкіряних чобiт вражають "рiсованi" чоботи, середини ХIХ ст., з чорної шкiри, прикрашенi металевими опуклими кружечками в заднiй частинi.

На лавицях розмiщенi вишитi сорочки(як жiночi так i чоловiчi). Бiльшiсть з них виготовлено найпоширенiшою технiкою вишивання. Це створює негативне зображення узору на виворотi тканини. Саме на Гуцульщинi дана технiка зазнала найбільшого розвитку i досягає високого рiвня майстерностi. Вишивка низинкою виходить густою, тугою, закриваючи щiльно стiбок бiля стiбка все поле полотна. Контури мотивiв виконуються чорною ниткою, накреслюється схема, а сам узор i фон вишиваються рiзнокольоровими нитками. Характерною рисою вишивки майстрів родини Корнелюкiв, якi датуються 19-20 ст. є соковита, сповнена дивовижної сили декоративного звучання полiхромнiсть. Домiнуючим кольором є червоний в рiзних його вiдтiнках. У співвідношенні до його звучання введенi жовтий, чорний, синiй та зелений кольори.

Орнамент включає в себе геометричнi простi мотиви i складнi фiгурнi елементи, комплекси. В основi багатьох геометричних фiгур лежить ромб, пiвромб, якi по рiзному поєднані в горизонтальному чи вертикальному напрямi. Зустрiчаються сорочки вишитi хрестиком та гладдю.

Тут таки вмiщено бiльше десятка декоративних кахлiв роботи Олекси Бахматюка (1820-1882рр.). Стиль прославленого косiвського гончаря відзначає витончене почуття декоративностi, широке коло тем, мова його малюнків динамічна i внутрiшньонапружена. Широко вiдобразив О. Бахматюк працю селян. Серед його виробiв, вмiщених в музеї, бачимо селянина з тачкою на одному колесi, якiй пораються на будiвництвi.

Досить правдиво вiдобразив вiдомий майстер свiт народних вiрувань та уявлень, зберiгаючи традицію народного малярства та живопису на склi. Не вiдступаючи вiд мiсцевої традицiї, що склалася ще на початку ХIХст. , Бахматюк як i iншi майстри, на кожнiй своїй печi неодмiнно малював одно-два зображення святого Миколи в єпископських ризах, сакральними атрибутами в руках, з нiмбом довкола голови. Обабiч голови представлялись по двi цифри, якi означали дату виконання печi. Серед представлених тут кахлiв є одна, датована 1874 роком. Традицiї мiсцевого iконостасу проглядають також iз зображень церков iз трьома чи п'ятьма банями. Мiський та сiльський побут представленний частуванням в корчмi. В зображеннi людей Бахматюк виробив особливу манеру, певний канон. Всi вони виразно типiзованi. Постатi, як правило, стоять у профiль. Жiнки чи мiські, чи гуцульські - одягненi в блузи та довгi спiдницi. Чоловiки в короткому кабатi (лише зображення голови змінюється: то вона оголена, то на нiй цилiндр, то гуцульська клепаня. Широко представлений у майстра свiт флори i фауни. Тут виділяється квiтка, що нагадує соняшник, - багатопелюсткова з широкою заштрихованою серединою. Тут є зображення звiрiв i птахів – олені, бики, леви та розкiшнi пави та пiвнi. Iнодi мiж пароюбика i оленя проростає деревце.

На площинi то жовтим, то зеленим кольором ритмiчно чергуються виведенi в традицiйних барвах, всi персонажi як i орнаменти, а деталi пiдсиленi рисками i крапками, виведеними глинкою кольору умбри. Живописну виразнiсть виробiв пiдсилюють вiльнi затiки зеленої фарби. На краях кожної кахлi нанесено вузьку кайму рисочок, якi ще на сирому виробi подряпувалися голкою. Окрiм цього тут ще є i декоративнi керамiчнi тарелi, авторами яких є Олекса Бахматюк та Петро Баранюк (1816-1880рр.) та невiдомих авторiв .

Тарелi П. Баранюка надзвичайно багатi на кольори. На них автор в центрi малював вазони, квiти, хрести, дерева i напрочуд вдало поєднував тут яснi й темнi вiдтiнки червоної глини, жовтої та зеленої фарб. Його роботи, як i роботи О. Бахматюка, представленi в музеї, приваблюють досконалiстю форм, смiливiстю малюнкiв та вмiнням майстра з простих елементiв творити велику кiлькiсть орнаментальних варiантiв.

Поряд бачимо гуцульські вироби зi шкіри: мошенки, жiночi сумочки, портмоне, пояси, табiвки, постоли.

Мошенки представленi тут датуються кiнцем 19 ст. Використовували їх для зберiгання монет. В верхнiй частинi мошенка туго затягувалась шнурком i орнаментована вона була кутасами з "перстенями".

Жiночi шкiрянi сумочки кiнця ХХ столiття експонуються поряд. Майстрині використали технiки тиснення, плетiння, аплiкацiї та випалювання. Зокрема, в першiй з них зустрiчаються ромбовиднi узори, краї її обплетені тоненьким рiзнокольоровим шкiряним ремiнцем – тасьомкою. Домiнують свiтло-коричневi кольори. Портмоне на вiдмiну вiд попереднiх виробiв виконано в свiтло-голубих кольорах, використано тi ж самi технiки декору.

Пояси прикрашались рiзноманiтними деталями iз кольорового металу, що нагадують формою пшеничнi зерна у виглядi опуклих i плоских кружечкiв, кiл, овалiв, квадратикiв, прямокутникiв, трикутникiв i iнших.

Табiвка, виготовлена, ще в минулому столiттi технiкою холодного тиснення, передала сюжетну картину з двома левами, посерединi яких проростає квiтка. Ремiнь на табiвцi застiблений литою квадратною, гравiрованою пряжкою.

Iншi так званi "старовицькi" табiвки, представленi тут, оздобленi великими плоскими металевими кружечками "бовтицями", що укладались ритмiчними рядами. Мiж ними набитi дрiбнi ґудзички "бобрики", а в центрi вмiщено велику круглу "бовтицю". Вони пiвкруглої форми. Вдало поєднано мистецтво художньої обробки шкiри i металу. Вдало скомпонованими на шкiряних виробах у певнi узори є металевi "цiпки", "фасольки", "бовтицi". Бiльшiсть орнаментальних мотивiв "ружки", "зiрнички", "пшенички", що застосовувались при тисненнi на шкiрi, перегукувались з iдентичними в художнiй обробцi металу, дерева, зокрема у випалюваннi. Художнє багатство металу, як i характер його вирiшення на цих виробах, привертає особливу увагу. Стрiчкова або концентрична композицiя орнаменту диктувалась перед усiм формою виробу, його призначенням. Вiд найстарших (кiнець 19ст.) до сучасних, поетапно, представленi численні шкiрянi постоли, виготовленi з використанням технiки тиснення, плетiння та аплiкацiї. Поряд є i нетрадиційні витканi з фарбованої в рiзнi барви вовняної пряжi постоли, виконанi в чорних, зелених, червоних та рожевих кольорах. Передня їх частина насичена великою кiлькiстю блискiток.

В двох кутках цiєї кiмнати розташувалися пари ляльок, вдягнених в традицiйний гуцульський весiльний одяг. В першому випадку ним є літній варiант, в iншому – зимовий.

Цiлий стенд присвячений головним уборам гуцулiв. Тут можна бачити закочанки довбушiвки, кресанi, баршiвки, чiльця, корони.

З переказiв старих гуцулiв дізнаємося, що ранiше закочанки-довбушiвки носили назву "смолянки". Славний лицар Карпат Олекса Довбуш завжди залюбки носив цей головний убiр. Пiсля його трагiчної загибелi смолянки отримали свою теперiшню назву - закочанки -довбушiвки, вiддаючи шану цьому нацiональному герою.

Так, зокрема, закочанки-довбушiвки представленi в музеї носять назви "Чари карпатської осенi", "Гiрськi плаї", "Квiтуча Верховина", Троїстi музики" тощо.

На стендi привертає увагу музичний iнструмент - дудка (волинянка), виготовлена зi шкiри, ще наприкiнцi минулого столiття.

Декоративно прикрашенi оленячi роги прикрашають наступний стенд кiмнати. Тут таки бачимо жiночу косметичку, виготовлену з бiсеру, в зеленому, бiлому, червоному та чорному кольорах з наявнiстю ромбовидних фiгур .

Дбайливо зберігається в музеї святковий головний убiр заміжніх жiнок Гуцульщини, виготовленi руками членiв родини Корнелюкiв ще наприкiнцi 19 ст. – перемiтка чи "старовицька" хустка, яка являє собою вузьке видовжене полотнище, кiнцi якого були прикрашенi орнаментальними смугами - "заборами". У її центральній частинi бачимо ромбовиднi фiгури, якi вiдмежованi один вiд одного мотивами у виглядi трикутникiв, хрестикiв. Перемiткам родини Корнелюкiв притаманнi холоднi кольори – червоний, фiолетовий та синiй. Домiнуючим мотивом є ромбовидний, а колоритом полiхромний .

Представленi тут сардаки, якi вiдносяться до верхнього жiночого та чоловiчого одягу гуцулiв. Пошитi з сiрого битого сукна, прикрашенi вишивкою, кольоровими шнурками, вовняними гудзиками, великими китицями з рiзнокольорових вовняних ниток, а також бiсером.

Тут мiститься окрема збiрка "трясунок", якими прикрашалися гуцульські кресанi, закочанки-довбушiвки та iн. головнi убори. Виготовляється вона з шерстi кабанця, бiсеру i парчi. Автори дали їм пречудові назви "Срiбне весiлля", "Червона рута", "Смерiчка" та ряд iнших.

Милують око вiдвiдувачiв "тайстри" невеликi прямокутнi торбинки, на обох краях якої пришивали тканий повздовжньо смугастий гладкий або орнаментований пояс, на якому її носили в руках або но плечi. Не менш привабливими є й їхнi рiзновиди - дзьобнi ("святковi тайстри").

Наступний стенд вмiстив збiрну ікон, виконаних на склi, паперi та деревi. Найдавнiшi з них датованi перш. пол. ХIХст. Збереженi твори живопису Гуцульщини переважно анонiмнi.

Художня особливiсть гуцульського iконопису, представленого в музеї, відзначається виразністю малюнка, багатством кольористичної гамми, багатою декоративнiстю. Характерним доповненням iкон є декоративнi мотиви рослинного походження: тюльпани, лiлiї, дзвiночки, ружi. Досить обмеженим є пантеон святих, що користувалися поширенням в народному середовищi Гуцульщини i знайшов своє втiлення у малюваннi на склi, дереворитах, розписах кахлiв. Активно побутували сюжети, генетично пов'язанi з давнiми уявленнями про боротьбу добра i зла, з ідеєю заступництва, скотарськими обрядами.

В представленiй тут iконографiї провiдне мiсце займають образи Юрiя, Петра i Павла, Миколи, а також жiночий персонаж – Марiя з дитям. Ценральним же є образ св. Миколи, який став незмiнним персонажем багатьох iкон у колекцiї М. О. Корнелюка. Святий угодник, любимий своїм народом, завжди представлений у народному зображеннi в усталених регаліях, з незмiнними атрибутами – одягнений у фелон, поверх якого хрещатий омофор, на головi мiтра, лiвою рукою утримує книгу.

Iкони виконані в досить таки обмеженій палiтрi кольорiв, якi в основному поданi у співвідношенні червоного, синього, зеленого, бiлого та жовтого.

В цьому ж таки куті кiмнати мiститься дерев'яний та керамiчний посуд з писанками – розписаними восковим малюнком курячими яйцями. Представленi тут рiзновиди писанок вiдзначаються рiзноманiтнiстю орнаментальних мотивiв, де переважаючими є геометричний, рiдше зустрічається рослинний. Їх колорит увiбрав у себе темно-зеленi, ясно-рожевi та золотавi барви.

Є також i керамiчнi писанки, прикрашенi в основному рослинними мотивами на жовтому фонi.

Бiльшими розмiрами (у величину страусиного яйця) є дерев'янi писанки з зображенням св. Марiї з дитям на руках, св. Миколи. Всi цi писанки розташовані на дерев'яних пiдставках. Поряд представлена невелика збiрка металевих та керамiчних дзвонiв, зiбраних та виготовлених членами цiєї родини. Орнамент виступає у двох видах - геометричний i стилiзований рослинний. Для останнього властиве тонке вiдчуття ритму, рiвноваги, симетрiї, i все це разом об’єднується загальною формулою речей, надає їм особливої мелодійності. Найдавнiшi з представлених тут дзвонiв датованi поч. 20 ст.

В музеї зiбрано цiнну збiрку церковних предметiв - дерев'яних свiчникiв - "трiйцiв", ручних хрестiв, прикрашених площинно-геометричною, рельєфною та круглою рiзьбою.

Представленi тут свiчники-"трiйцi" вiдносяться до першої половини 19 ст. Конструктивно-композицiйну основу бiльшостi хатніх "трiйць" становить пiвколо, звернене донизу опуклою частиною, до якої прикрiплена невеличка дерев'яна нiжка-пiдставка. Iз зовнiшньої сторони по нiжнiй дузi прикрiпленi дерев'янi дзвоники-"дармовиси". По ширинi пiвкола виступають три барельєфні голiвки. В інших випадках вони розмiщенi над верхньою поперечиною i є своєрідними пiдставками-лiйками для свічок. Композицiйну структуру церковних "трiйць" становлять як хрест з розп'яттям i протистоячими, так i горельєфнi антропоморфнi зображення, вiд яких в радiанальному напрямi розходяться короткi та довгi лiнiї. Висота свiчникiв-"трiйць" приблизно до 40 см.

Окрiм дерев'яних широко представленi i керамiчнi свiчники-"трiйцi", виконанi на жовтому фонi. Композицiя бiльшостi творiв складається з рослинних та геометричних мотивiв, якими є листочки, галузки, крапки, кривульки, спiральнi та коловi лiнiї, виконанi зеленими та темно-коричневими фарбами.

Поряд мiстяться декiлька дерев'яних хрестiв, використовуваних головним чином при колядках. В центрi цих хрестiв зображувався розп'ятий Iсус Христос, що супроводжувався вiдповiдними термiнами. Iнший вiльний простiр заповнений орнаментальними мотивами, серед яких найпоширенiшим є шестипелюстковi зiрки, вписанi в круг "ружі", також кола, заповненi iншими декоративними елементами - "сонячник", багатопелюстиковi розетки. Один з таких хрестiв датований в нижнiй частинi 1838 роком.

Коротка доба iсторiї Карпатських земель – ЗУНР, - знайшла своє вiдображення в датованiй 1918 роком різьбленій рахвi, прикрашенiй тризубами. Основним орнаментальним мотивом тут є коло, при художнiй обробцi якого вживався циркуль.

На двох дерев'яних саркофагоподiбних скринях, орнаментованих складними мотивами у виглядi багатопелюсткових розет, хрестiв, ромбiв та квадратiв, датованих кiнцем 19 ст., розмiстились декiлька видiв силєнок та сардакiв.

Поряд бачимо дерев'яну механiзовану куделю, дерев’яні гребенi для розчiсування вовни, кiнця 19 ст.

Рiзноманiтними є вироби вмiщенi на великому дерев'яному столi, вкритому вишитою скатертю. Тут широко представленi керамiчнi вироби. Серед них привертає увагу димлена керамiка, гравiрована по сухому необпаленому черепку. Є тут також миски, тарiлки, дзбанки, виконанi технiкою фляндрування (розпису рiжком) та ритування по сирому неопаленому черепку, з нанесенням малюнку червоним ангобом та зеленою i жовтою поливою. Своєрідною інтерпретацією морського та повiтряного свiтiв є керамiчнi роботи майстрiв цiєї родини, скульптурнi композицiї групи риб, рiзних розмiрiв та сови. Всi вони вкриті чорним або коричневим лаком.

На цьому же столi розмiстились куделi, як простi так i "писанi" з навитою на них фабричною вовняною пряжею -"волiчкою".

Широким є вибiр топiрцiв, барток, палиць, кiнця 19 - першої половини 20 ст.

При виготовленнi палиць з металу використовували техніки гравiрування, iнкрустацiї та плетіння ("крученки").

На верхнiй частинi дерев'яного топiрця, представленою тут, прикрiплена гостра металева сокiрка, яка в свою чергу декорована геометричними прямолiнiйними мотивами. Обушок iнкрустований бiсером різної величини та кольору.

Рiзноманiтними є i форми рукояток, вiдлитих з кольорових металiв у виглядi собачки, оленя. Це все свiдчить про вмiння майстра володiти рiзними прийомами обробки металу. Поряд розмістились широкi шкiрянi чоловiчi пояси – череси, де використано техніки тиснення i плетiння. Є тут i тоншi за попереднi – шкiрянi пояси, оздобленi рiзноманiтними металевими прикрасами - "бовтицями", "цяточками", "бобриками", "колосочками", "зернятками", також деталями з кольоровими металевими елементами у виглядi опуклих i плоских кружечкiв, кiл, овалiв, квадратикiв, прямокутникiв, трикутникiв i тд. Окрiм цього, майстри цiєї родини виготовляють тканi вовнянi постоли.

З iнших тканих виробiв плеяди майстрiв родини Корнелюкiв на столi представленi рiзноманiтнi зразки запасок з використаними тут металевими нитками ("сухозлотом") срiблястого та золотавого кольорiв, наявнiсть яких збільшує виразнiсть i емоцiйнiсть декоративного звучання. Окрiм того, вони надають тканинам цупкостi, завдяки чому "дротовi" запаски чи опинки не мнуться i краще зберiгають свою форму.

Широко представлені i бесаги (зiгнутий довгий мiшок з поперечним розрiзом на однiй з сторiн). Вони виготовленi з клітчатої вовняної тканини. В основi цих тканин ритмiчно повторюються однакової ширини чорно-бiлi смуги. Є i святковi бесаги, перетканi нитками червоного, вишневого, синього, жовтого та фiолетового кольорiв.

Поряд представленi вовнянi та ллянi чоловiчi ногавиці та гачі, якi шилися з домашнього битого сукна червоного, бiлого, чорного та коричневого кольорiв. Прикрашенi вони вишивкою.

Вмiщена тут i невеличка збiрка своєрідних в'язаних виробiв – капчурiв, прикрашенні в'язаною чи вишитою смугою орнаменту.

На стенді досить широко представленi десятки зразкiв крайок, яким їх автори дали такi поетичнi назви як "Гуцульська нiч", "Материна спiванка", "Присмерк", "Черемош плине", "Придорожнi косицi", "Мiсячна нiч", "Скелi Довбуша", "Писаний Камiнь".

Поряд є декiлька кєптарiв, вишитих з овечої шкiри i щедро прикрашених вишивкою, аплікацією iз шкiри, шовковими та вовняними нитками, а також сап'яном. На цiй шкiрi нашитi i металевi та вовнянi рiзнокольоровi гудзики. Бiльшiсть з них вирiшнна в червоному, зеленому та чорному кольорі.

Другий поверх

Коридор

У невеличкому коридорі другого поверху музею на стендах можна зустрiти вишитi картини. Серед них привертає увагу картина "Ружі", де вдало поєднані жовтi, зеленi, синi та червонi нитки з вкрапленням рожевих та голубих. З iнших картин з рослинним орнаментом слiд зазначити, таку як "Будзина", яка вражає почуттям пропорцiї та кольору.

Серед наступних бачимо картини з зображенням оленя, павича.

Окремий стенд вiдведено для колекцiї значкiв, яких тут є близько чотирьох тисяч. Основною темою зацiкавлень М. О. Корнелюка, збирача цих значкiв, тут виступають як зимовi так i лiтнi види спорту, емблеми мiст, колишнiх п'ятнадцяти республiк Радянського Союзу, герої мультиплiкацiйних фiльмiв тощо.

Значна частина з колекцiї вiдведена значкам присвяченим Шевченкiанi та Франкiанi. Наступнi двi тисячi з цiєї колекцiї представленi в I-iй кiмнатi Другого поверху. А загалом, за свiдченням М. О. Корнелюка, йому вдалось зiбрати близько 10 тис. рiзноманiтних значкiв, яких за браком мiсця не може розмiстити повнiстю.

Кімната перша

Подовження стенду колекціонованих значкiв бачимо з експозиції цiєї кiмнати. Тут, зокрема, вмiщено наступних чотири, iз зiбраних десяти тисяч значкiв.

Iграм, подiям та явищам спортивного життя планети, в колекцiї вiдведено окреме мiсце. Найбiльше з них зiбрано значкiв з емблемами футбольних команд вищої та першої лiг, що змагалися мiж собою на полях колишнього Радянського Союзу.

Нижче розташувалися пам'ятнi значки з зображенням зразкiв радянської авiацiйної технiки часiв Другої Свiтової вiйни, а також перших післявоєнних їх варiантiв.

Автомобiльну галузь в колекцiонуваннi значкiв становлять вітчизняні моделi – вiд перших крокiв у цiй сферi до останнiх моделей радянського автомобiлебудування.

Про розвиток вiтчизняного кораблебудування, його основнi центри – Херсон, Бердянськ та ряд iнших розказує наступна збiрка значкiв.

Наступний роздiл вмiстив значки з зображенням представникiв флори i фауни нашої держави. Велика увага вiдведена тут чотириногим друзям людства – собакам. Визначнi санаторно-курортнi та iсторико-архiтектурнi центри колишнього Радянського Союзу широко представленi на експонованих тут значках, це такі центри як Ялта, Пiтсунда, Рига, Ярославль, Запорiжжя, Суздаль, Львiв, Мінськ, Тирасполь, Алма-Ата, Кишинів, Ташкент, Ростов-на-Дону, герби п'ятнадцяти республiк (а нинi незалежних держав Європи та Азiї), якi протягом однієї полiтичної доби входили до складу вищеназваного нетривалого полiтичного утворення, вміщені на фонi полiтичних значкiв.

Не менш цiкавими є i наступнi рiзновиди значкiв, присвячених героям мультиплiкацiйних фiльмiв та казок "Снiгова Королева", "Чудо-дерево", "Гуси лебедi", "Ну постривай" та iн.

Завершують даний стенд матерiали, якi засвiдчують прагнення населення планети до миру, до дружби i братерства мiж народами та націями.

Наступна колекцiя представлена близько двомастами iкон, середнiй розмiр яких є 7х5 см., характеристика яких головним чином зводиться до прямокутних, круглих та квадратних форм. Рамки тут дерев'янi, пластмасові та металевi, орнамент на яких носить геометризований, антропоморфний характер.

Зображення Марiї з дитятком, Святим Миколою, Розп'яття Iсуса Христа та ряду iнших виконаних високим писаним способом друку на крейдовому паперi з якiсним кольоровивiдом. Понад 100 рiзновидiв хрестiв вмiстила наступна експозицiя кiмнати. Зустрічаються тут як дерев'янi так i металевi.

Зокрема, при виготовленнi дерев'яних хрестiв родиною Корнелюкiв застосовувалися такi види декорування хрестiв, як рiзьблення та iнкрустацiя.

До декорування бралась найбiльш вживана порода дерева дерево грушi, всiх їх порiд. Коричневого кольору воно тверде, в'язке не слоїться i не тріскається при рiзьбi та iнкрустацiї. Рiдше використовується дерево черешнi та сливки.

Серед великої кiлькостi орнаментальних мотивiв рiзьби на дерев'яних хрестах найточнiшими є "драбинки"-довгi чи короткi паралельнi заглиблення, т. зв. "iлчасте письмо" – різноманітні комбiнацiї лiнiй, їх перетини пiд рiзним кутом, також "гачки", "ширінки", "сiченi зубчики", "головкате" та багато iнших. Основою багатьох орнаментальних мотивiв хрестiв колекцiї є коло. Найпоширеними тут виступають шестипелюстковi зiрки, вписанi в коло - "ружi". Окрiм того кола заповненi iншими декоративними елементами - "сонячниками", багатопелюстковими розетками з "кочелом".

Зустрiчають також хрести з рельєфною рiзьбою розп’ятого Iсуса Христа. Один з таких хрестiв мiститься в наступнiй кiмнатi. Вiн датований в нижнiй частинi – 1944.

Помітне мiсце в музейному колоритi займають хрести, декорованi технікою iнкрустацiї. Їх виготовлення вимагає високої майстерностi та знання технiки. Використовуючи вiдповiднi знаряддя - "втискач", "цюкавку", "гребiнчик", "ямничок", дотримуючись певної послiдовностi операцiй, майстри родини Корнелюкiв вкладали кусочки рiзнокольорового дерева, баранячого рогу, перламутру, металу i бiсеру у вiдповiднi обробленi клеєм, заглиблення на хрестi. Пiсля чого вирiб чистили скленим папером і полірували.

Характерною ознакою орнаментiв iнкрустацiї на представлених тут виробах є строга симетрiя i ритм. Значно рiдше зустрiчаються композицiї з асиметричним розташуванням орнаменту.

Стенди вмістили бiльше десятка декоративних керамiчних тарелiв. Орнаментальнi мотиви вражають своєю свiжiстю, вмілим розташуванням елементiв на сферичних формах. Складовi флори i фауни гармонiйно перейшли на декоративнi тарелi, які представлені в музеї.

Сюжети рослинного та тваринного характеру виконанi майстрами цiєї родини площинно зеленими, коричневими та жовтими фарбами. Саме цi кольори – традицiйні для всiєї гуцульської керамiки.

Серед рослинного орнаменту виділяється квiтка, що нагадує соняшник, з заштрихованою серединою та безлiччю пелюсткiв, що вiдходять вiд стебла. Слiд вiдмiтити гнучкiсть рослинних елементiв та певну згущенiсть i щiльнiсть їх розташування. Краї тарелiв прикрашенi вишуканим мереживом геометризованих та рослинних орнаментiв. Поряд розташувались дзьобнi – своєрідні сумочки, якi носять через плече. Ранiше дзьобні носили жiнки i чоловiки. В 20-30-х роках ХХ ст., за панування Польщі на гуцульських землях, дзьобнi стали суто жiночим предметом. Чоловiки почали носити табiвки. Дзьобнi призначалися для жiнок середнього вiку; лiтнi жiнки носили тайстри.

Окрiм того, зустрічаємо медальйони з зображенням Дiви Марiї, Iсуса Христа. Виконанi вони з рiзних металiв та сплавiв.

В одному з кутiв кiмнати на полицях Микола Онуфрійович Корнелюк розмiстив свою бібліотеку церковної літератури, яка включає ряд рiдкiсних книг та збiрникiв. Найстаріша з них Требнік, датується 1792 роком і видана в Києві в типографiї Почаївської лаври. Помiтне мiсце в цiй кiмнатi займає робочий дерев'яний ткальний верстат, виготовлений ще у 1931 роцi.

Кімната друга

Експозицiю кiмнати вiдкривають декоративнi тарелi, виготовленi в першiй половинi ХХ ст., якi є своєрідним лiтописом гуцульського краю. Тут вiдображено побут, заняття землеробiв, ткачiв, пастухiв та вiвчарiв. Монотоннiсть буднiв на цих тарелях порушено появою зображень загону австрiйських воякiв чи вершника на конi. Всi вони виконанi на бiлому тлi, їх малюнки виразнi, докладнi та вiдображають деталi ситуацiй, сцен та подiй.

Поряд бачимо найпопулярнiший народний музичний інструмент - сопiлку, виготовлену з явора, датовану кiнцем 19 ст., цiвки якої спаренi. Носить цей вид сопiлок назву "жоломiга". На чистiй текстурi деревини сопiлки простежуються орнаментні мотиви з елементами "дужок", "кривульок", вирізьблені спецiальним iнструментом з жолобоподібним вістрям малого дiаметру - "фучком" по чистiй текстурi деревини.

Привертають увагу колекцiї ножiв, ножиць та монет зiбраних главою родини М. О. Корнелюком.

Так, зокрема колекцiя ножiв з-понад шістдесять екземплярiв, представлена їх рiзними модифiкацiями, розмiрами, оздобленням та призначенням. Найстарiшим з них понад столiття.

Iнша колекцiя - ножиць, вмiстила понад сотню рiзновидiв. А найоб'ємнiшою є колекцiя монет, яка нараховує понад тисячу екземплярiв. Вони представляють близько сто держав свiту, датовані головним чином двадцятим столiттям. Проте, зустрiчаються тут i срiбнi монети Австро-Угорської iмперiї. Поряд привертає увагу стенд з 64 мідно-нікелевих ювiлейних монет, що карбувалися в колишньому Радянському Союзi до 1991 року.

Вони присвяченi таким вiдомим постатям як Iван Федорiв, Тарас Шевченко, Алiшер Навої, Лев Толстой, Михайло Ломоносов, соборам - Успенському, Архангельському, Благовiщенському, Софiївському. Це подарунок О. Кирєєва, заступника Голови Нацiонального Банку України, зроблений ним у серпнi 1997 року родинi Корнелюкiв. Пiд час вiдвiдин музею 27 серпня 1997 року Голова Правлiння Нацiонального Банку України Вiктор Ющенко подарував цiй же родинi близько десяти українських монет мiдно-нiкелевого сплаву, присвячених ювілейним нацiональним датам. Декiлька придбав сам власник музею.

В кутку кiмнати бачимо бiльше десятка гуцульських головних уборiв – корон, якi носять назви "цiсарська", "святкова", "весiльна" та iн. Всi вони прикрашенi бiсером, блискітками. Велику їх наявнiсть в цих виробах М. О. Корнелюк, глава родини, пояснює тим, що "Святий Бог, Наш Творець весь у сяйвi й свiтлi, таким свiтлом Вiн i красу нашої Землi, i дитинку ясну i сонце ясне створив. То людина мала би не цуратись цього сяйва i свiтла. Гуцул завжди любив зодягнутись у щось святочне й блискуче, йому ставало веселiше. А крiм цього, природа Гуцульщини така гарна, що не можна обминути потягу до свiтла, краси й мистецтва. "

Кімната третя

Вишитi скатертi відкривають експозицiю цiєї кiмнати. Здавна скатертi виступають своєрідною ознакою дбайливостi, естетичного смаку, достатку сiм'ї. Тут представленi т. зв. "настiльники" - скатертi з полотнища площею 150 см. ширини та 250 см. довжини, а також менших розмірів святковi "писанi" скатертi, для яких характерним є насиченiсть теплою гамою кольорiв. Найбiльш вживаними кольорами є червоний чи оранжевий, а також зелений, чорний, жовтий та вишневий, якi вдало доповнюють попереднi. Основу композицiї скатертей становлять "ружi", "клинцi", "скосики", якi при певному ритмiчному повтореннi створюють суцiльну смугу - "забiр".

Поряд бачимо i вишитi прямокутнi наволочки на подушки "пошевки", композицiя яких складається з традицiйних мотивiв "клинцiв", "пил", вузькi смуги узору яких облягають обидва кiнцi наволочки, створюючи враження замкнутої площини.

Широко представленi тут волохатi килимовi тканини лiжники, орнамент яких виконаний зеленим, жовтим i червоним кольорами на сiрому фонi. Щодо їх композицiї, то тут, посерединi лiжника скомпоновані декiлька великих зображень "ромбiв", а по боках ще й "кривульки".

Окрiм цих виробiв, поряд розмiщенi ще й верети, дорiжки, портьєри, якi прикрашають інтер’єр гуцульських будiвель та широко використовуються в побутi.

Невід’ємним компонентом гуцульського чоловiчого одягу є порохiвниця "рiжок", представлена в цiй кiмнатi. Виготовлена ця рiч з оленячих рогiв. Вона прекрасно орнаментована, iнкрустована прикрасами з кольорових металiв, вiдноситься до початку 20 ст.

Розділ ІІІ. Книга відгуків – джерело інформації про музей

Одним з найбiльш об’єктивних джерел, за даними якого ми можемо дати характеристику музею, його роботi є книги вiдгукiв, заповненi вiдвiдувачами як з України, так i багатьох країн свiту. На початок 1999 року в музеї зiбралося їх уже шiсть. Перший запис в них датовано 27 березня 1986 року, коли твори родини Корнелюкiв експонувалися в Косiвському краєзнавчому музеї. Залишили його учнi та класний керiвник 9-А класу СШ № 25 мiста Лисичанська, на Донбасi: "Посетив музей прикладного искусства, наша группа была восхищена экспонатами этого музея, наша группа выражает огромную благодарность администрации и работникам музея. Экспонаты музея помогли нам ближе познакомиться с жизнью гуцульского народа, его бытом и культурой. " Наступнi записи свiдчать про велике захоплення та зачарування творчим доробком талановитих майстрiв родини Корнелюкiв.

Невмирущий народ, коли має Корнелюкiв!

Дякую! Ст. Пушик [1988].

Криниця народного мистецтва живе. Це вiдчули ми, причастившись до цих унiкальних речей витвору народного! [1990].

Городецька Д.

з Рогатина

Автор численних статей про родину Корнелюкiв, академiк, професор, доктор фiлологiчних наук Володимир Качкан залишив такий запис:

  • Сьогоднi день Сонця, день предивного Свята: Я знову у родинному музеї Корнелюкiв. Боже Боже, яка твоя сила i дяка, що обдаровуєш цих людей талантами, творчим натхненням!
  • Не передаш словом того радостi щему, котрий ласкає душу при спiлкуваннi з цим чародієм духу. Нi, не вмре Україна, її мистецтва, коли є Микола Корнелюк, його родина!
  • Українцi, тiшимося ґенiями земними!!! Київ, 9. 08. 91р.

Iнший запис:

Шановний ґаздо, Миколе!

Сердечна Вам подяка за те все, що я могла, за такий короткий час побачити у Вас. Молю Богу, щоб крiпив Вас. Тут Скарб на землi!!! З пошаною Люба Мазяр США

29. 07. 1991.

5-го червня 1992

Дуже захоплювалися Вашим мистецтвом " We loved it " кажучи по-американськи.

Уляна i Славко Стадник з США.

Я захоплений цим, що стрiтив у хатi-музею. Я цього всього нiколи не сподiвався i не уявляв собi, щоби одна приватна особа i родина мала у себе цiлу рiзноманiтну збiрку народного мистецтва Гуцульщини.

8. VII. 1992. о. Др. Дмитро Блажейовський Рим, Iталiя.

Україна може бути щасливою, що має таких славних митцiв як родина Корнелюкiв.

Щасти Вам Боже продовжувати благородну роботу.

12 / 6 / 93 Анна i Мирослав Гнатюк з США.

Давно чули про Вашу оселю з уст людей. Сьогоднi не має слiв, коли ми глянули через око вiдеокамери на творiння Ваших думок i тих золотих рук, якими Ви несете людям насолоду. Дякуємо!

2 червня 1993 р. Ярослав Гретчук. УТН.

"Кожна хата в Українi – то окрема нацiя" - каже про нашу iндивiдуалiстичну ментальнiсть пан Корнелюк.

Його домашнiй, хатнiй музей – то нацiональне лице, національна гордiсть гуцульської України.

Най Бог продовжить вiка цiй родинi у її великiй справi!

Марiя Влад, 27 березня 1994 р.

Шановний пане Микола!

Дуже Вам дякую за зберiгання файного музею народної культури. Дай Бог великий Вам найбiльший успiх i найкращого здоров'я. Слава Iсусу Христу.

Савицький Данило США.

Багато бувала по свiтi, але такої краси, як в цьому музею ще не бачила.

22. 07. 97 Оксана Роздольська-Масленко з Чiкаго, Iл. США.

Оглянувши музей родини Корнелюкiв, перенiсся в казковий край легiнiв, прекрасних гуцулок та насолоджувався народною творчiстю нашою iстинно великого українського народу.

Юрiй Менцинський, Сiдней, Австралiя.

Будь благословенний цей день, що мати нагоду побувати в цьому господньому домi. Матiнко Божа, вiзьми пiд свiй покров цей Дiм i Господь цього дому, що безкорисно з господньою ласкою готовi прийняти кожного прихожанина. Щасти Вам i Господнього Благословення.

З повагою тернополянин В. Книш.

26. 04. 1998р.

29. 04. 1998р.

Усе що було того вже нема. . .

Те що буде ще нема. . .

Тiльки єдине мистецтво

Вiчне.

Вдячний за Ваш талант вiд Бога i предків. Живiть, творiть з роду в рiд на славу нашої української нацiї.

З повагою Олександр Ковалiв

м. Iвано-Франкiвськ

Багато записів зроблено iноземними мовами. Деякi з них ми пропонуємо вашiй увазi.

13th June 92

Many thanks a beautiful collectio№ of a proud noble people

Peace -

Peter Purdue

Art Dept.

University of Saskatchewan

Saskatoon

Canada

31 липня 1993

You have a beautiful daughter.

Тарас Стефура, Едмонтон Канада

June 22, 1993 I am most impressive by the movelone away of imaqinature, creative things from the past and present. To come into this museum is to came into another wonderful world ! Thank you for showing there wondere !

Sene K. Powlin, USA

19. 08. 95 Sinceros agra decimentos pela corteria e poprtunida de nos operecida. Assim pudemos conhecer de perto a ripnera da nostra cultura meraniana Carte em Kосiв. Seus the rebrilrua e alzucoe№ vossa fanilia

Sanna Beatriz Omibka -

Brazil

Longregmai das Inmous Catequstas de Saml'Oka

9. 07. 1996 p. My name is Zirka Donzak. I am Australia№ of Werainiam origin. I faund this museum to be of exceptional beauty. I wish you the very best of health for many years. I am wided proud of my heritage

Fur mich als schweizer und Theologia-student i№ Insbruch warder Giutblich i№ die ulerainische kultur sehr interessant.

Herliche Dank olafur.

Beat grogli. St. Galle№ / Shweiz

31. 8. 96

Wozieczni za mozliwosc zwieozenia cudownego muzem huculszczyzny

Kosov 28. 05. 1997. Dziekuya : Maria№ Sieyar

Zofia Sigak

Thank you for a wonderful glimpse of your beafalent. The Ukrainia№ culture and tradition will be preserved through your work

Becky Dewett

USA

3-97

 

Thank you for your interesting lecture. We admire the work of your family.

Best wish from Salt Lake City, Utolo, USA

2. 10. 98

Завжди бажаними вiдвiдувачами для музею є учнi шкiл. Вони охоче тепло вiдгукуються про чарівну красу експонатiв.

Ми група дiтей 5 класiв з С. Пiдвисокого враженi таким чудовим родинним музеєм сiм'ї Корнелюкiв. Такої неповторної краси Гуцульщини ми не бачили нiде. Дай Бог Вам здоров'я i многая лiта у вашiй творчостi.

21 березня 1996 р.

Учнi 5"А" i "Б" класiв

С. Пiдвисоке Снятинський р-н.

30 учнiв. Кнiгнiцька М. В.

10. 04. 98 р.

Ми учнi Делятинської СШ № 2 щиро дякуємо родині Корнелюкiв за цiкаву експозицiю, за чудову розповiдь, за працьовитi руки, за неповторну красу всiх виробiв у вашому музеї.

Хай Вам Сонце сміється,

Хай Вам все вдається,

Хай Вам доля дарує

Все найкраще у життi.

Всi цi записи, а також багато iнших, в книгах вiдгукiв засвiдчують високу повагу та всесвітнє признання за збереження, вiдтворення та продовження гуцульських мистецьких традицiй знаною i шанованою в цьому краї мистецькою родиною Корнелюкiв.

Висновок

В пропонованому Вашiй увазi дослiдженнi на основi ретельного опрацювання лiтератури та введення в обiг нових фактичних даних, отриманих в процесi безпосередньої пошуково-збиральницької дiяльностi та аналiзу мистецьких пам'яток з музейної колекцiї гуцульського народного мистецтва родини Корнелюкiв у Косовi, вдалося широко висвiтлити iсторико-етнографiчну дiяльнiсть цього музею, визначити його внесок не лише у скарбницю української нацiональної, але й свiтової культури, окреслити коло його функцiй.

Твори майстрiв цiєї родини, як i iншi, дбайливо збереженi та зiбранi на теренах Гуцульщини, є джерелом тих важливих знань, якi необхiдно засвоювати сучаснiй українськiй ґенерацiї як традицiйну художню нацiональну спадщину, для її подальшого розвитку, усвiдомлення її етнiчних рис та самобутностi. Викладений в дослiдженнi матерiал є переконливою ілюстрацією того, що етнотворчий процес на Гуцульщинi i загалом по Українi розвивається, невичерпне джерело знань i понять якого доцiльно використовувати як у творчому процесi, так i в збагаченнi культури побуту нашого народу.

На прикладi творчостi цiлої мистецької плеяди родини Корнелюкiв спостерігаємо їхнє прагнення не залишатись в полонi вже досягнутого, знаходити новi шляхи подальшого розвитку сучасного декоративно-прикладного мистецтва, зберiгаючи почерк власної школи i водночас розвивати її самобутнiсть.

Музейна збiрка їхнiх творiв вмiстила експонати майже всiх галузей декоративно-ужиткового мистецтва краю, найдавнiшi з яких датованi кiнцем 18 ст.

Приведенi в дослiдженнi арґументи дозволяють окреслити основнi функцiї музею та членiв родини.

Так зокрема, через насичену виставкову дiяльнiсть, газетно-журнальне висвiтлення, радiо i телебачення, здійснюється значна популяризаторська функцiя.

На прикладi ретельного аналiзу та узагальнення записiв з "Книги вiдгукiв" можна твердити про морально-естетичну функцiю музею, що полягає в задовiльненнi вiзуально-естетичних потреб всiх верств населення свiту, незалежно вiд нацiональної та станової приналежностi, релiгiйних та полiтичних уподобань.

Науково-дослiдна функцiя музею простежується у використаннi його матерiалiв при написаннi дисертацiй, курсових проектiв, наданнi консультацiй для студентiв та викладачів з питань народного мистецтва, аналiзi творчостi членiв родини на прикладi конкретних робiт минулого i сьогодення.

Духовну функцiю виконують iкони, хрести та iншi речi, представленнi в музеї, чисельна християнська лiтература.

Одну з найбiльш важливих функцiй музею в умовах сьогодення становить навчально-виховна, яка чiтко виявляється у процентному співвідношенні чисельностi вiдвiдувачiв, де базовим контингентом є учнi шкiл, гiмназiй, лiцеїв, училищ, з багатьох куткiв України. Саме на традицiях гуцульського народного мистецтва в сучасної української генерації, незаанґажованої негативними нашаруваннями комуно-тоталiтарної системи, формується почуття власної нацiональної гiдностi, патрiотизму та волестiйкостi.

Династiю Корнелюкiв, їх близьких та рiдних об’єднує спiльне бажання – встигнути зробити для України якомога бiльше, нести людям наснагу й радiсть вiд нацiональних творiв, донести до нащадкiв їх незнищенну красу. Для прийдешнiх поколiнь воно зберігає живi сторiнки iсторiї, адже розповiдаючи про минуле утверджує сучаснiсть.

Бібліографія

1.Бойчук I. Виставка в приміщенні Нацiонального Банку України . // Обрiй / Косiв / . - 1997. - № 46. - 15 листопада. - С. 3.

2.Бойчук М. Планета на iм'я Майстер Микола Корнелюк. // Вiсник Нацiонального Банку України / Київ / . - 1997. - № 12. –С.56-57.

3.Василишин А. Музей Корнелюкiв. // Прикарпатська правда / Iвано-Франкiвськ / . - 1989. - № 231. - 3 грудня. –С. 8

4.Виставка творiв народних майстрiв Гуцульщини родини Корнелькiв. -Буклет. - К. :НБУ, 1997.

5.Глiбчук В. Виставка творiв родини Корнелюкiв з Косова в Нацiональному Банку України. // Гуцульський край / Косiв / . - 1997. - № 49. - 6 грудня. - С. 5

6.Глiбчук В. Колорит мистецької родини . // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1988. - № 153. - 22 грудня. - С. 3.

7.Гринюк Марiя Миколаївна. Декоративний народний розпис в інтер’єрі гуцульської хати (середина ХIХ-го- кiнець ХХ-го столiть): Автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. мистествознавства. - Львiв, 1997. - С. 8.

8.Джуранюк Ю. Новi виставки. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1986. - № 44. - 10 квiтня. - С. 4.

9.Качкан В. Довбушiв плай. // Молодь України / Київ / . - 1989. - № 46. - 5 березня. - С. 2.

10.Качкан В. Свiтло високого дня: Портрети, . . ., художньо- документальнi повiстi. / Вступ. ст. Федорiва Р. - Ужгород : Карпати, 1989. - С. 52- 59.

11.Качкан В. Чари Верховинської книги:Повiсть- мандрiвка. - К. :Веселка, 1992. - С. 24- 32.

12.Качкан В. Читаю книгу гiр. . . // Вiтчизна / Київ / . - 1989. - № 9. - С. 163-165.

13.Коземчук Я. Неоціненна спадщина. // Обрiй / Косiв / . - 1999. - № 2. -16 сiчня. - С. 1.

14.Мисюк I. Барви й узори свята. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . -1987. - № 122. - 10 жовтня. - С. 4.

15.Мисюк I. Доробок майстра. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1988. - № 3. - 7 сiчня. - С. 4.

16.Мисюк I. Пропагують прекрасне. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1989. - № 62. - 24 травня. - С. 2.

17.Мисюк I. Ювiлейнi твори косiвчан у Київi. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1987. - № 132. - 3 листопада. - С. 4.

18.Населенi пункти Косiвщини:Довiдник. / Упор. Пелипенко I. - Косiв: Писаний Камiнь, 1995. - С. 26.

19.Никифорук В. З народного джерела. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1988. - № 115- 116. - 24 вересня. - С. 5.

20.Никорак О. Сучаснi художнi тканини Українських Карпат. – К: Наукова думка, 1988. - С. 82.

21.Перканюк Й. Косiвщина на сторiнках республiканських видань. Березень 1989р. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1989. - № 31. - 27 квiтня. - С. 4.

22.Пожоджук Д. Ляльки на ВДНХ. // Культура i життя / Київ / . - 1987. - № 38. - 20 вересня. - С. 5.

23.Пожоджук Д. Майстер- чарiвник. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1987. - № 138. - 17 листопада. - С. 4.

24.Пожоджук Д. Свято народних талантiв. // Свiтанок / Верховина / . - 1986. - № 155- 156. - 27 грудня. - С. 4.

25.Пожоджук Д. Струмочок синiх гiр. // Сiльськi вiстi / Київ / . - 1988. - N5. - 7 сiчня. - С. 4.

26.Пожоджук Д. Твори косiвчанина на виставцi. // Радянська Гуцульщина / Косiв / . - 1987. - N115. - 22 вересня. - С. 4.

27.Пожоджук Д. Чаклунка синiх гiр. // Комсомольський прапор / Iвано- Франкiвськ / . - 1988. - N3. - 7 сiчня. - С. 4.

28.Пожоджук Д. Чаклунка синiх гiр. // Молодь України / Київ / . 1988. - N25. - 6 лютого. - С. 3.

29.Пожоджук Д. Чарiвник. // Галичина / Iвано- Франкiвськ / . - 1990. - N109. - 5 грудня. - С. 7.

30.Пожоджук Д. Чарiвник з Косова. // Гуцулiя / Чикаго / . - 1992. – Ч. 2- 3. - С. 8- 9.

31.Пожоджук Д. Чарiвники з Перехресного. // Свiтанок / Верховина / . - 1987. - N121- 122. - 30 вересня. - С. 7.

32.Pokryshen Lyudmyla. A tale of Craftsman. // News from Ukraine. - 1990. - n6. - february. - P. 6.

33.Полєц А. На далекiй полонинi. Гуцульщина сьогоднi. - Варшава: Видавництво А. Р., 1997. - С. 110

34.Прес- служба Нацiонального Банку України. Виставка творiв народних майстрiв Гуцульщини сiм'ї Корнелюкiв. // Гуцульський край / Косiв / . - 1997. - N49. - 6 грудня. - С. 6.

35.Пушик Т. Майстру Корнелюку вдалось стати i мiнiстром, i директором, i наглядачем. . . . // Експрес / Львiв / . - 1996. - N22. - 22 червня. - С. 5.

36.Роси Гуцульщини. - Косiв: Редакцiя газ. "Гуцульський край", 1991. - С. 15.

37.Соломченко О. Гуцульські писанки. // Прикарпатська правда / Iвано- Франкiвськ / . - 1991. - N49. - 6 квiтня. - С. 4.

38.Соломченко О. Скарбниця гуцульського мистецтва. Путiвник по музею Косiвського технiкуму народних художнiх промислiв iм. В. I. Касiяна. - Iвано- Франкiвськ:Облполiграфвидав, 1987. - С. 13.

39.Топузяк Д. Чаклунка синiх гiр . // Свiтанок / Верховина / . - 1987. - N145- 146. - 5 грудня. - С. 8.

40.Хроника культурной жизни. // Отчизна / Москва / . - 1988. - N4. - С. 66.

41.Ясинчук Л. Музей корон- у власнiй хатi . // Експрес / Львiв / . - 1998. - N50. - 26 грудня. - С. 5.

Словник вживаних гуцульських термінів

БАННО

сумно.

БАРТКА

топiрець ( металевий або дерев'яний) з довгою ручкою, прикрашеною орнаментом.

БАРШIВКА

чоловiчий фетровий капелюх з прикрасами.

БЕСАГИ

зiгнутий довгий мiшок з поперечним розрiзом на однiй з сторiн.

БЛИСКIТКА

блешня.

"БОБРИКИ"

дрібні ґудзики.

"БОВТИЦI"

великi плоскi металевi кружечка, що укладаються ритмiчними рядами.

БРИНЗА

спецiально приготовлений для зберiгання плоский сир.

ВЕРЕТА

грубо ткане полотно, призначене на рядно.

ВОЛИЧКА

фабрична вовняна пряжа.

ВОЧКУР

мотузок з прядива або шерстi для пiдв'язування штанiв.

ВУРДА

сир гiршої якостi з вторинної переробки молока.

ГАЧI

штани (переважно з домотканого полотна або сукна).

"ГАЧКИ"

орнаментальнi мотиви гачковидної форми з прямокутними переломами.

"ГОЛОВКАТЕ"

складний орнаментальний мотив, побудований з ромбовидних форм, що вiддалено нагадують обриси людської голови.

ГУСЛЯНКА

густе кисле молоко.

ГАРЧIК

невелика дерев'яна посудина з ручкою i кришкою, використовується для зберiгання молочних продуктiв гуслянки чи сметани.

ҐЄРДАН

жiноча прикраса у виглядi стрiчки, якою прикрашали шию або голову.

ҐУҐЛЯ

верхній одяг без рукавiв у виглядi накидки з капюшоном, виготовлений з бiлого домотканного полотна, використовується переважно як весiльний одяг молодої.

ДЕРСАҐИ

вичiсувати.

ДЖГУТ

спiралеподiбна прикраса з бiсеру, що утворюється в два ряди з’єднані мiж собою фарфоровими "соломками", довжиною до 1 см.

ДЗЬОБНЯ

святкова тайстра.

ДОРIДНЯК

дерев'яна посудина, в якiй носили святити на Великдень.

"ДРАБИНКИ"

довгi чи короткi паралельнi заглиблення.

ДУДКА

народний духовий iнструмент iз суцiльної шкiри.

ЖОЛОМIГА

вид сопiлок, цiвки якої спаренi.

ЗАКОЧАНКИ- ДОВБУШIВКИ

гуцульський чоловiчий головний убiр.

ЗАПАСКА

жiночий поясний одяг з двох полотнищ (тканих з вовняної пряжi).

ЗБАНОК

глечик.

"ЗIРНИЧКИ"

орнаментальний мотив у виглядi кола, вiд якого радiально вiдходять зображення трикутника, що нагадують променi зiрок.

"ЗУБЧИКИ"

орнаментальний мотив у виглядi послiдовно розмiщених, однакових за величиною трикутникiв.

"IЛЬЧАСТЕ ПИСЬМО"

рiзноманiтнi комбiнацiї лiнiй, їх перетин пiд рiзним кутом.

КАПЧУРI

в'язанi вовнянi шкарпетки, оздобленi смугою орнаменту.

КАХЛЯ

керамiчна плитка для печей, декоративна.

КЄПТАР

хутряна безрукавка (переважно з орнаментом).

КЛЕПАНЯ

чоловiча зимова шапка (переважно хутряна).

КОНОВКА

бондарський дерев'яний вирiб для води.

КОРОНА

весiльний головний убiр гуцулiв.

"КОЧЕЛО"

круг.

КРАВАТКА

гуцульський галстук, виконаний з бiсеру.

КРАЙКА

тканий пояс з кольорової шерстi.

КРЕСАНЯ

чоловiчий фетровий капелюх з прикрасами.

"КРИВУЛЬКА"

орнаментальний мотив у виглядi ломаних прямих вiдрiзкiв однакової величини.

КРУЧЕНКА

тоненька дротяна нитка з кольорових металiв, що вживається при iнкрустацiї.

КУДЕЛЯ

кужiль.

КУТАСИ

прикраса у виглядi китицi на гуцульському одязi.

ЛЕЛIТКА

кругла блискуча бляшечка з дiркою посерединi, якою прикрашали орнамент на одязi, головних уборах.

ЛIЖНИК

волохата килимова тканина.

МАҐЛIВНИЦЯ

пристрiй для качання бiлизни.

МАНТА

весiльний одяг молодого, з старого домотканого полотна.

МОШЕНКА

гаманець.

"НАСТIЛЬНИКИ"

скатертi з полотна площею 150х250 см.

НОГАВИЦI

штани.

ОБУШОК

рукоятка топiрця.

ОҐАЛЬОН

рiзновид прикраси на капелюсi, сукнi чи фартусi.

ОПИНКА

вид жiночого одягу з одного незшитого полотнища.

ПАЦЬОРКА

рiзноколiрна фарфорова чи скляна намистинка. Застосовується в iнкрустацiї та художнiй вишивцi.

ПЕРЕМIТКА

вузьке видовжене полотнище, кiнцi якого були прикрашенi орнаментальними смугами - "заборами", використовується як святковий головний убiр замiжнiх жiнок.

ПИСАНКА

розписане восковим малюнком куряче яйце.

ПОПРУЖКА

тканий пояс з кольорової шерстi.

ПОСТОЛИ

взуття гуцулiв.

ПОШЕВКА

вишита прямокутна наволочка на подушку.

"ПШЕНИЧКА"

орнаментальний мотив у виглядi зерняток пшенички.

РАХВА

кругла дерев'яна посудина з покришкою для масла або бринзи.

РИТУВАННЯ

спосiб декорування глиняних виробiв рiвчаками або неглибокими врiзуваннями.

"РIЖОК"

предмет для зберiгання пороху, виготовлений з оленячих рогiв, прикрашений рiзьбою та інкрустацією.

РУЖI

шестипелюстковi зiрки вписанi в круг.

САРДАК

верхнiй рукавний короткий чоловiчий або жiночий одяг з домотканого сукна, оздоблений вовняними нитками.

СИЛЄНКА

жiноча прикраса з рiзнокольорового бiсеру у виглядi стрiчки що облягає шию.

"СКРИНЬКОВI"

орнаментальнi мотиви у виглядi двох прямокутникiв, що перетинають один одного, утворюючи хрестоподiбну форму.

СМОЛЯНКА

давнiй чоловiчий головний убiр, зник в серединi 18 ст.

"СОНЕЧКО"

орнаментальний мотив у виглядi кiл, на яких розмiщенi трикутники, що символiзують променi сонця.

СТРЕМЕНА

елемент кiнської збруї.

СУХА РIЗЬБА

рiзьба по дереву, без iнкрустацiї.

СУХОЗЛОТ

металевi нитки срiблястого та золотавого кольорiв.

ТАБIВКА

невелика, оздоблена орнаментом шкiряна сумка, яку носять через плече.

ТАЙСТРА

полотняна або вовняна торбинка, яку носять через плече (переважно для харчiв).

ТАРНИЦЯ

дерев'яне сiдло.

ТАСЬОМКА

тоненький рiзнокольоровий шкiряний ремiнь.

ТЕРТИЦЯ

тонка дошка.

"ТРIЙЦЯ"

дерев'яний, металевий чи керамiчний трисвiчник.

ТРЯСУНКА

пiр'я дикого пiвня.

ФЛОЄРКА

довга сопiлка без денця.

ФЛЯНДРУВАННЯ

спосiб декорування глиняних виробiв за допомогою рiжка.

ХОРОМИ

стiни.

ЦВIТКИ

квiтки.

ЦИМБАЛИ

музичний iнструмент.

ЦIВКА

отвiр .

ЧЕРВАЧКИ

прикраса на чоловiчому фетровому капелюсi.

ЧЕРЕС

широкий шкiряний пояс з кишеньками i пряжками, переважно оздоблений.

ЧIЛЬЦЕ

весiльний головний убiр молодої.

ШИРИНКА

орнаментальний мотив, який утворюється поєднанням "пiвширинки" i квадратних або ромбовидних "копаничок".

ЯРЕМ

ярмо для худоби.

 

 

 

 

 

Створення та функціонування приватного музею родини Корнелюків у Косові

З давніх - давен Косівщина відома своїм мистецтвом гончарства й різьбярства, ткацтва, килимарства, вишивки й гаптування, що характеризується багатством локальних особливостей. Дбайливо нащадками зберігалися традиції українського народного мистецтва – розмаїття вишивок й орнаментів, неповторність гами кольорів Гуцульщини, віртуозність виробів зі шкіри. Недаремно Косів став центром гуцульського декоративно - ужиткового мистецтва. Його неповторність зумовлена історичною долею цього реґіону.

Родина Корнелюків є знаною і шанованою у цьому краї, вона об’єднує цілу плеяду майстрів чи не всіх різновидів народних промислів.

Главою родини є Микола Онуфрійович Корнелюк (1942р. н.). Член Спілки художників України з 1989 року. Родом з села Перехресне, Верховинського району, Івано-Франківської області. Його дружина - Ганна Іванівна Карпович (1944 р.н.), родом з Чернігівщини. З 1983 року подружжя проживає в Косові. Приїхала з Чернігівщини й живе разом з ними і мати Ганни Іванівни - Надія Петрівна Медвідь (1924 р.н.) .

Тут таки мешкає молодша дочка Миколи Онуфрійовича - Ольга Слижук (1974 р.н.) з чоловіком Василем (1966 р.н.). Старша дочка - Марія Корнелюк - Гривінська (1966 р.н.) з чоловіком Петром Гривінським (1959 р.н.) живе окремо від батьків, але тут таки в Косові.

За досить короткий проміжок часу у 1989 році зусиллями родини і Божої допомоги було збудовано двохповерхову будівлю (дерев’яну), у шести кімнатах якої розташувався музей, фонд якого нараховує понад 2 тисячі експонатів. Площа музею понад 100 м2. Музей розташувався по адресу: Гоголя 26.

Згідно Указу президента України Леоніда Кравчука від 1992 року музей родини Корнелюків став приватним і отримав ряд пільг. Вхід до музею завжди безкоштовний і працює він без вихідних.

Микола Онуфрійович Корнелюк зумів повернути із забуття багато витворів гуцульського декоративно - ужиткового мистецтва. Це закочанки, весільні корони, баршівки, крисані, ґуґлю, манту та ін.

Про повагу до праці в цій родині свідчать давні родинні речі - які є зараз експонатами музею. Це тесана, різблена скриня, зроблена Петром Дмитровичем Корнелюком у 1882 році, жіночий сардак, виконаний Тетяною Олексіївною Корнелюк у 1923 році, її ж роботи весільна манта нареченого 1928 року, ряд інших речей.

До музею приходять відвідувачі, як з України, так і з багатьох країн світу. Залишають вони захоплюючі відгуки (вже списали 6 книг). Микола Онуфрійович Корнелюк виконував також народний одяг для учасників художньої самодіяльності зі Львова, Києва. Створив чимало сумок для сучасних сценічних костюмів різноманітних фольклорно - етнографічних ансамблів. Для Гуцульського народного ансамблю пісні і танцю виготовив чільця. М.О. Корнелюк полюбляє співати українських народних пісень.

Музей брав участь у понад 50 всеукраїнських та колишніх всесоюзних виставках, які принесли йому славу, розширили коло знайомств із творчими і непересічними людьми. Окрім того були і родинні персональні виставки.

Найбільш тривалою для родини Корнелюків була виставка їх творів в Національному Банку України, яка тривала з 24 жовтня 1997 року по середину березня 1998 року.

В книзі відгуків музею знаходимо запис Віктора Ющенка, який засвідчує високу повагу та підтримку праці народних майстрів задля збереження й розвитку традицій мистецтва Гуцульщини: “Вражений Вашим духом, гуманізмом, турботою про майбутнє України, родини і людини. Завдячую за глибоку християнську мораль.”

Слід згадати і про благодійницьку діяльність Миколи Онуфрійовича Корнелюка. Так, у 1969 році він безкоштовно передав до Косівського краєзнавчого музею понад 500 експонатів. В 1988 році він подарував персональну виставку у ФОНД МИРУ, звідки отримав подяку, яка зберігається в музеї. Музей постійно поповнюється експонатами.

На прикладi творчостi цiлої мистецької плеяди Корнелюкiв спостерiгаємо їхні прагнення не залишатись в полонi вже досягнутого, знаходити новi шляхи подальшого розвитку сучасного декоративно-прикладного мистецтва, зберiгаючи почерк власної школи i водночас розвивати її самобутнiсть.

Музейна збiрка їхнiх творiв вмiстила експонати майже всiх галузей декоративно-ужиткового мистецтва краю, найдавнiшi з яких датованi кiнцем 18 ст.

Приведенi в розвідці арґументи дозволяють окреслити основнi функцiї музею та членiв родини.

Так, зокрема, через насичену виставкову дiяльнiсть, газетно-журнальне висвiтлення, радiо i телебачення, здiйснюється значна популяризаторська функцiя.

На прикладi ретельного перегляду та узагальнення записiв з "Книги вiдгукiв" можна виділити морально-естетичну функцiю музею, що полягає в задовiльненнi вiзуально-естетичних потреб всiх верств населення свiту, незалежно вiд нацiональної та станової приналежностi, релiгiйних та полiтичних уподобань.

Науково-дослiдна функцiя цієї установи простежується у використаннi його матерiалiв при написаннi дисертацiй, курсових проектiв, наданнi консультацiй для студентiв та виладачiв з питань народного мистецтва, аналiзi творчостi членiв родини на прикладi конкретних робiт минулого i сьогодення.

Духовну функцiю виконують iкони, хрести та iншi речi, представленi в музейній збірці, чисельна християнська лiтература.

Одну з найбiльш важливих функцiй музею в умовах сьогодення становить навчально-виховна, яка чiтко виявляється у відсотковому спiввiдношеннi чисельностi вiдвiдувачiв, де базовим контингентом є учнi шкiл, гiмназiй, лiцеїв, училищ, з багатьох куткiв України.

Саме на традицiях гуцульського народного мистецтва в сучасної української генерацiї, незаангажованої негативними нашаруваннями комуно-тоталiтарної системи, формується почуття власної нацiональної гiдностi, патрiотизму та волестiйкостi.

Твори майстрiв цiєї родини, як i iншi, дбайливо збереженi та зiбранi на теренах Гуцульщини, є джерелом тих важливих знань, якi необхiдно засвоювати сучасному поколінню як традицiйну художню нацiональну спадщину, для її подальшого розвитку, усвiдомлення її етнiчних рис та самобутностi. Синтезований в дослiдженнi матерiал є переконливою iлюстрацiєю того, що етнотворчий процес на Гуцульщинi i загалом по Українi розвивається, невичерпне джерело знань i понять якого доцiльно використовувати як у творчому процесi, так i в збагаченнi культури побуту нашого народу. Їх династію, близьких та рідних об’єднує спільне бажання - встигнути зробити для України якомога більше, нести людям наснагу й радість від національних творів, донести до нащадків їх незнищенну красу.

 

Опубліковано:

Створення та функціонування приватного музею родини Корнелюків у Косові // Матеріали звітно – наукової конференції Прикарпатського університету ім.В.Стефаника за 1998 рік. – Івано–Франківськ:Плай, 1999. – С.33–36.

 

 

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ:

СТАНОВЛЕННЯ,ДІЯЛЬНІСТЬ

ТА ВИСВІТЛЕННЯ В ПЕРІОДИЦІ

уцульщина здавна була i залишається краєм народних талантiв, краєм мистецтва, який має свої давнi iсторично сформованi коренi, глибокi традицiї, що становлять важливу галузь української нацiональної культури, її мистецтво гончарства й рiзьбярства, ткацтва, килимарства, вишивки й гаптування заслужено сягнуло свiтової слави.

В умовах сьогодення, на зламi тисячолiть, вкрай актуальним є вiдтворення традицiй гуцульського народного мистецтва, його турботливе й шанобливе оберiгання, як важливого духовного скарбу нацiї, донесення до самосвiдомостi людських мас його незнищенної краси, що ми бачимо на прикладi iсторико-етнографiчної дiяльностi родини Корнелюкiв та функцiонування їх приватного музею в м. Косовi.

Народне мистецтво, представлене в їх збiрцi, неадекватне дизайну чи масовому промисловому технiцизму. Воно породжене традицiями нацiональної ментальностi i розвивається за своїми закономiрностями. Його глибоке знання, як найбiльш демократичного за своїм нацiональним змiстом та рiзнобарв'ям форм, дає живильнi сили нашому сучасному ужитковому мистецтву, яке входить у повсякденний побут, формує культуру i нацiональну свiдомiсть. Косiвщина завжди була багатою i щедрою на таланти. Це пояснюється як наявнiстю виробничої сировини, так i

__________2_________

iсторичною долею цього реґiону.

Знаною i шанованою на Гуцульщинi є мистецька родина Корнелюкiв, що об’єднує народних митцiв чи не всiх видiв художнiх промислiв краю. Їх твори привертають увагу своєю яскравою самобутнiстю, безпосередністю й оптимiзмом, невичерпною фантазією i дотепнiстю, високим ступенем узагальнення образiв та багатьма iншими рисами.

Поселившись у 1983 роцi в Косовi, в старiй гуцульський хатинi, збудованiй ще в 1869 роцi, сiмейство загорiлося бажанням помiстити в одному примiщеннi всi зiбранi та виготовленi ними зразки народного мистецтва Гуцульщини. I вже через 6 рокiв зусиллями родини i Божої допомоги була зведена прекрасна простора двохповерхова будiвля на 100 кв.м, на площі якої знайшли своє місцерозташування понад 2 тисячі експонатів. З 1992 р., згiдно указу Президента України Леонiда Кравчука, музей отримує ряд пiльг. За час його iснування тут побували тисячi вiдвiдувачiв, численнi делегацiї, зарубiжнi гостi з США, Англiї, Францiї, Канади, Австралiї, Нiмеччини, Швейцарiї, Бразилії, Польщi, Iндiї, Японiї, Прибалтiйських країн та ряду iнших.

Представники вищезгаданих держав та окремі видатні діячі науки, культури, технiки, громадські та урядовi особи, вище духовенство залишили у книзi вражень

__________3_________

захоплюючi записи вiд побаченого. Захопленi самобутньою красою творiв майстрiв родини Корнелюкiв, вони понесли у свiт свої незабутнi враження про Україну, її мистецтво, талановитий народ. Для багатьох iз них це було дивовижним вiдкриттям.

Приємно, що серед відвідувачів музею завжди велика кількість учнiвської та студентської молодi. Побачене й почуте тут формує в молодої ґенерацiї почуття нацiонального i духовного вiдродження, збагачує та поглиблює систему iнтегративних знань про Україну, її народ.

Матеріали музею використовувались при написанні кандидатської дисертацiї з мистецтвознавства Марiєю Гринюк.

Через газетно-журнальні видання, окремі дослідження, публiцистичнi, художньо-документальнi повісті, а також радiо i телебачення лише частково здійснюється популяризація мистецтва Гуцульщини, представленого в музейнiй збiрцi родини Корнелюків.

Мінімальне опублікування матералів про діяльність родини Корнелюкiв та функцiонування їхного приватного музею в Косовi значно сповільнює проникнення їх творчої спадщини в контекст свiтового мистецтва. На даний момент виявлено понад 40 статей, публiкацiй, матерiалiв в газетах, журналах, книгах.

Першi публiкацiї вiдносяться до

__________4_________

1986 року, коли в косiвськiй газетi "Радянська Гуцульщина" та верховинській "Свiтанок" були надрукованi статтi Юрiя Джуранюка та Дмитра Пожоджука, в яких йшла мова про черговi виставки цiєї родини.

1987 та 1988 роки принесли цiлу низку публiкацiй про дiяльнiсть вiдомих майстрiв. Вмiщенi вони були в газетах "Радянська Гуцульщина" (Косiв), "Свiтанок" (Верховина), "Комсомольський прапор" (Iвано-Франкiвськ), "Культура i життя" (Київ), "Молодь України" (Київ), "Сiльські вiстi" (Київ) та журналi "Отчизна" (Москва) та iн. Окремi роздiли в своїх книгах "Свiтло високого дня" та "Чари верховинської книги" присвятив мистецькiй плеядi Корнелюкiв академiк, доктор фiлологiчних наук, професор, журналiст Володимир Качкан. Є в нього i журнальнi та газетнi публiкацiї на цю тематику.

Персонiфiкований підхід до висвiтлення об’єкту дослiдження використав у своїх численних публiкацiях етнограф, фольклорист, знавець гуцульського народного мистецтва Дмитро Пожоджук.

З нарисами про майстрiв цiєї славної родини на сторiнках косiвської перiодики виступали журналiсти Iван Мисюк та Василь Глiбчук.

Особливим поштовхом для чергового висвiтлення дiяльностi музею та членiв родини стала презентацiя та

__________5_________

експонування найтривалішої за часом виставки творiв майстрiв в примiщеннi Нацiонального Банку України. На шпальтах косiвських газет "Гуцульський край" та "Обрiй", а також журналу "Вiсник Нацiонального Банку України" з'являються цiкавi малознанi ранiше матерiали.

Якiсно новим кроком у дослiдженнi цього питання була поява буклету "Виставка творiв народних майстрів Гуцульщини родини Корнелюкiв", пiдготовленого та виданого в 1997 роцi Нацiональним Банком України, iлюстрованого кольоровими свiтлинами Валерiя Закусила.

Скупа iнформацiя з даної тематики зустрічається в окремих виданнях Анджея Полєца, Олексiя Соломченка, Iгоря Пелипейка, Ольги Никорак та альманасi "Роси Гуцульщини".

Отже, як бачимо, огляд літератури з даного питання засвідчує вiдсутнiсть цiлiсного дослiдження, яке б у повнiй мiрi розкрило усі аспекти багатогранної iсторико-етнографiчної дiяльностi родини Корнелюкiв та функцiонування їх косiвського приватного музею.

 

 

 

 

МИСТЕЦЬКА РОДИНА КОРНЕЛЮКІВ

У БІБЛІОГРАФІЇ

 

1.Бойчук I. Виставка в приміщенні Нацiонального Банку України// Обрiй /Косiв/.-1997.-№ 46.-15 листопада.-С.3.

2.Бойчук М. Планета на iм'я Майстер Микола Корнелюк// Вiсник Нацiонального Банку України /Київ/.-1997.-№ 12.-С.56-57.

3.Василишин А. Музей Корнелюкiв// Прикарпатська правда /Iвано-Франкiвськ/.-1989.-№ 231.-3 грудня.-С.8.

4.Виставка творiв народних майстрiв Гуцульщини родини Корнелюкiв. -Буклет. – К.:НБУ,1997.

5.Глiбчук В. Виставка творiв родини Корнелюкiв з Косова в Нацiональному Банку України// Гуцульський край /Косiв/.-1997.-№49.- 6 грудня.-С.5.

6.Глiбчук В. Колорит мистецької родини// Радянська Гуцульщина /Косiв/. -1988.-№153.-22 грудня.-С.3

7.Гривнак Н. Чародії гуцульського духу:[Рец.на кн.:Коземчук Я. Чародії гуцульського духу: Життя і діяльність мистецької родини Корнелюків.– Івано-Франківськ:Поліграфлюкс,1999.-16с.]// Рідна земля /Івано-Франківськ/.-1999.-№40.-8 жовтня.-С.6.

8.Гринюк Марiя Миколаївна. Декоративний народний розпис в інтер’єрі гуцульської хати (середина ХIХ-го – кiнець ХХ-го столiть):Автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. мистецтвознавства.– Львiв,1997.-С.8.

9.Джуранюк Ю. Новi виставки// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1986.-№ 44.-10 квiтня.-С.4.

10.Качкан В. Довбушiв плай// Молодь України /Київ/.-1989.-№46.-5 березня.-С.2.

11.Качкан В. Свiтло високого дня: Портрети, есе, художньо-документальнi повiстi./ Вступ. ст. Федорiва Р. – Ужгород : Карпати, 1989. - С.52-59.

12.Качкан В. Чари Верховинської книги:Повiсть-мандрiвка.–К.:Веселка, 1992.-С.24-32.

13.Качкан В. Читаю книгу гiр. . . // Вiтчизна /Київ/.-1989.-№9.-С.163-165.

14.Коземчук Я. Духовні обереги, здобутки та традиції мистецької родини Корнелюків // Збірник наукових праць Міжнародної студентської наукової конференції “Історія очима молодих дослідників”.–Донецьк:Донецький Державний Університет,1999.-Т.1. -С.313-316.

15.Коземчук Я.Мистецька родина Корнелюків:становлення, діяльність та висвітлення в періодиці.-Буклет–Івано-Франківськ: “Інсайд”,2000.- 6с.

16.Коземчук Я. Неоціненна спадщина// Обрiй /Косiв/.-1999.-№2.-16 сiчня.- С.1.

17.Коземчук Я. Створення та функціонування приватного музею родини Корнелюків у Косові // Матеріали звітно-наукової конференції Прикарпатського університету ім.В.Стефаника за 1998 рік.–Івано-Франківськ:Плай,1999.-С.33-36.

18.Коземчук Я. Чародії гуцульського духу: Життя і діяльність мистецької родини Корнелюків.– Івано-Франківськ:Поліграфлюкс,1999.-16с.

19.Мисюк I. Барви й узори свята// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1987.-№122.-10 жовтня.-С.4.

20.Мисюк I. Доробок майстра// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1988.-№3.-7 сiчня.-С.4.

21.Мисюк I. Пропагують прекрасне// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1989. -№62.-24 травня.-С.2.

22.Мисюк I. Ювiлейнi твори косiвчан у Києвi// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1987.-№132.-3 листопада.-С.4.

23.Населенi пункти Косiвщини:Довiдник./Упор. Пелипейко I. – Косiв: Писаний Камiнь,1995.-С.26.

24.Никифорук В. З народного джерела// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1988.-№115-116.-24 вересня.-С.5.

25.Никорак О. Сучаснi художнi тканини Українських Карпат.–К:Наукова думка,1988.-С.82.

26.Охоронці народних скарбів:[Рец.на кн.:Коземчук Я. Чародії гуцульського духу: Життя і діяльність мистецької родини Корнелюків.–Івано-Франківськ: Поліграфлюкс,1999.-16с.]// Галичина /Івано-Франківськ/.-1999.-№145.-14 вересня.-С.8.

27.Пелипейко І. Чародії гуцульського духу:[Рец.на кн.:Коземчук Я. Чародії гуцульського духу: Життя і діяльність мистецької родини Корнелюків.– Івано-Франківськ: Поліграфлюкс,1999.-16с.]// Гуцульський край /Косів/.-1999.-№39.-18 вересня.-С.3.

28.Перкатюк Й. Косiвщина на сторiнках республiканських видань. Березень 1989р.// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1989.-№31.-27 квiтня.-С.4.

29.Пожоджук Д. Ляльки на ВДНХ// Культура i життя /Київ/.-1987.-№38.-20 вересня. - С.5.

30.Пожоджук Д. Майстер-чарiвник// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1987.- №138.-17 листопада.-С.4.

31.Пожоджук Д. Свято народних талантiв// Свiтанок /Верховина/.-1986.-№155-156.-27 грудня.-С.4.

32.Пожоджук Д. Струмочок синiх гiр// Сiльськi вiстi /Київ/.-1988.-№5.-7 сiчня.-С.4.

33.Пожоджук Д. Твори косiвчанина на виставцi// Радянська Гуцульщина /Косiв/.-1987.-№115.-22 вересня.-С.4.

34.Пожоджук Д. Чаклунка синiх гiр// Комсомольський прапор /Iвано- Франкiвськ/.-1988.–№ 3-7 сiчня.-С.4.

35.Пожоджук Д. Чаклунка синiх гiр// Молодь України /Київ/.-1988.-№25.-6 лютого.-С.3.

36.Пожоджук Д. Чарiвник// Галичина /Iвано-Франкiвськ/.-1990.-№109.-5 грудня.-С.7.

37.Пожоджук Д. Чарiвник з Косова// Гуцулiя /Чикаго/. -1992.–Ч.2-3.-С.8-9.

38.Пожоджук Д. Чарiвник з Перехресного// Свiтанок /Верховина/.-1987.-№121-122.-30 вересня.-С.7.

39.Pokryshen Lyudmyla. A tale of Craftsman// News from Ukraine.-1990.-n.6.-february.-P.6.

40.Полєц А. На далекiй полонинi. Гуцульщина сьогоднi.–Варшава:Видавництво А. Р., 1997.-С.110.

41.Прес-служба Нацiонального Банку України. Виставка творiв народних майстрiв Гуцульщини сiм'ї Корнелюкiв//Гуцульський край /Косiв/.-1997.- №49.-6 грудня.-С.6.

42.Пушик Т. Майстру Корнелюку вдалось стати i мiнiстром, i директором, i наглядачем. . . // Експрес /Львiв/.-1996.-№22.-22 червня.-С.5.

43.Роси Гуцульщини:Альманах.–Косiв:Редакцiя газ."Гуцульський край", 1991.-С.15.

44.Соломченко О. Гуцульські писанки// Прикарпатська правда /Iвано- Франкiвськ/.-1991.-№49.-6 квiтня.-С.4.

45.Соломченко О. Скарбниця гуцульського мистецтва:Путiвник по музею Косiвського технiкуму народних художнiх промислiв iм. В. I. Касiяна. – Iвано-Франкiвськ:Облполiграфвидав,1987.-С.13.

46.Стрільчик М.Чародії гуцульського духу”:[Рец.на кн.:Коземчук Я. Чародії гуцульського духу: Життя і діяльність мистецької родини Корнелюків.–Івано-Франківськ:Поліграфлюкс,1999.-16с.]// Коломийський вісник /Коломия/.-1999.-№87.-30 вересня.-С.6.

47.Топузяк Д. Чаклунка синiх гiр// Свiтанок /Верховина/.-1987.-№145-146.- 5 грудня.-С.8.

48.Хроника культурной жизни// Отчизна/Москва/.-1988.-№4.-С.66.

49.Ясинчук Л. Музей корон – у власнiй хатi// Експрес /Львiв/.-1998.-№50.- 26 грудня.-С.5.

На головну сторінку!