Оксана КЛОДНІЦЬКА

* * *

Маю жити так,
Ніби тебе немає.
Маю жити зараз,
Ніби тебе не знаю.
Дихати маю так,
Ніби поряд отруйне повітря.
Посміхатись маю так,
Як море при відпливі,
Як зорі згасаючі,
Як квіти штучно - в’янучі,
Як птахи обезкрилені,
Як клітина без ядра,
Як...як...
Як без тебе жити ?..

* * *

Дорога сльози сумна
Початок її у серці
Часами блукає вона
Затримується десь при дверцях.
Дверцята ведуть до очей
Тримають !.. Стискаються пальці...
А потім безодні ночей
Шамана нечистого танці.
Дорога сльози повільна
Ліниво тече. Смішна,
Гадає, що хтось квапливо
Губами зітре до дна.

* * *

Я
росту
окрилена
стану
ластівкою
а
ви?..

* * *

Ти там, за горами
Не думаєш про мене
Я тут, дивлюся
Й згадую тебе.
О, так буває:
Хтось дивиться й кохає,
А хтось не розуміє
Або лише вдає.

* * *

Я хочу зеленого неба
Щоб сині стояли дерева,
А квіти – всі чорні, всі чорні.
Веселки, до речі, не треба.
Зірки ми залишим ті самі
( Вони і так холодно - далекі),
А що нам робити з птахами,
Сьогодні прилетять лелеки ?..
Ох, не летіть до зеленого неба,
Не сідайте на сині дерева.
Ми і так не повернемо квітів,
Що цвіли так червоно й рожево...

* * *

Ви спитаєте як я?
Запитайте в берези, що завмерла на білім снігу.
Я сьогодні до парку ходила,
Там знайшла я розраду свою.
Тихо там, німота сокровенна
Мов на сповіді сам у собі
Ви спитаєте як я?
Мов вмерла,
Ні –
Швидше він
У мені

* * *

Тихо тихо
І трошки боляче
І знову
Тихо
Кіп- кап
Кіііп- кааап...
Тихий дощ
(Нема різниці чи весняний, чи осінній)
Так легко забити серце
Так сумно воно виглядає
Склеєне жовтою ізолентою часу

* * *

Вилізь із сліз,
Дай руку – поможу.
Обережно з думками
Тут можна впасти,
Зірватись.
Посміхнись –
Це універсальний лік.
Його Бог і Для себе використовує,
Коли його болить
Серце
від нас.

* * *

Дівчина
На тлі яблуні.
Яблунька
На тлі церкви.
Церква
На тлі неба.
Небо
На тлі Бога.
Бог
На тлі дівчини -
яблуньки,
церкви
і неба...

* * *

Дихати.
Рівно дихати,
Не дивитись нікуди,
Зосередитись на диханні.
Вдих, видих,
Вдих, видих,
У нього глибокий і спокійний подих
Зелені очі і
Дитяча зустріч зі світом.
Ні – ні, дихати!
Раз, два
Раз, два
Непорозумінь немає,
Є лише небажання.
Ні! Не думати.
Лише дихати.
Повільно і спокійно.
Чи збуваються мрії?
Та які вони тепер?
А навіщо вони?
Зранене серце зараз нічого не може.
Лише дихати:
Вдих, видих,
Раз, два
Вдих, видих,
Раз, два

* * *

Колише вітер дерева зимові,
Голі дерева, як волосся у діда.
“Старість - не радість,
Смерть – не весілля.”
Біле і чорне –
Не веселка на небі.
Зима...
Але виходить сонце.
Нагло з’являється сонце,
Пеститься снігом,
Обнімається з деревами,
Кокетує зі мною,
Лягаючи на підлогу.
Оце так сонце!
Воно навіть чіпляється
Руки і ручки,
Якою я пишу лекцію.
Напевно, сонце не лише
Середнього роду.

* * *

Для тебе.

Якщо хочеш
впіймати жар – птицю
вдягни рукавиці
моєї
любові...

***

© Оксана Клодніцька. Всі права застережені.

На головну сторінку!