Журнал Україна”, 2002, №4, с. 50 – 51

CELTIC UCHRRAINUIN RENESANSE

Подружжя ЯНЧУКІВ

КЕЛЬТИ – ТО ТРИПІЛЬЦІ ?

Англійці відзначаються консерватизмом, що слугує приводом для численних жартів. Скажімо, відносно недаво було скасовано середньовічний закон, який забороняв бити дружину після десятої вечора. Ще пізніше поміняла свій логотип газета “Таймс”, а класичну зовнішність – автомобіль “Ролс-Ройс”. Та, виявляється, у дечому консерватизм корисний. Із давніх давен практично не змінилося написання слів. Це дало змогу подружжю з Житомирщини зробити, скажемо так, відкриття, яке вони виносять на суд фахівців.

Про близькість прамови — санскриту й української написано й говорено багато, а от нашої й ірландської... Все почалося з того, що подружжя Янчуків зацікавилося походженням назви свого села – Ярунь, а заодно вирішили з’ясувати, що означає їхнє прізвище. Уявіть собі, що розгадку вони знайшли ... зазирнувши до словника, англо – українського (а в англійській мові чимало слів кельтського, субстратного походження – від кельтомовних бритів, родичів ірландців, що населяли Британію до приходу туди германомовних англосаксів; кельтомовними були галли — предки французів, іберійці — предки іспанців, португальців, галлісійців, каталонців, - прим.ред.). А потім уже було важко зупинитися, бо аналогії напрошувалися самі.

Про яку спорідненість мов узагалі можна говорити? – запитає скептично налаштований читач. Адже всім відомо, що українська нація, а з нею й мова, утворилася на межі ХІІІ – ХІУ століть. А до цього була мова старослов’янська. З цим можна погодитися, але з однією поправкою – старослов’янська, точніше – староболгарська була писемною мовою, як латинь у Західній Європі. А розмовна мова була зовсім іншою, й спілкувалися нею наші пращури задовго до появи кирилиці.

Ну й про ще один сумнів. Чому саме англійська, невже мало інших мов? Справа в тім, що Британські острови були по-справжньому завойовані лише одного разу. І нормани (скандінавські германці, - прим.ред) не зуміли нав’язати аборигенам (бритам-кельтам та англосаксам, - прим.ред.) ні своєї мови, ні культури (і не потрібно було нав’язувати, бо мови англосаксів, що прийшли з Данії, та скандинавських норманів були діалектами однієї мови – давньоскандінавської, яку досі в чистому вигляді зберегли ісландці, в той час як на материку і Британії постали з неї самостійні мови – англійська, шведська, норвезька, голландська,датська, - прим.ред.). Що ж до континентальної Європи, то нею лавини завойовників прокотилися стільки разів, що говорити про збереження чистоти мови не доводиться. Відносно ж трипільського “сліду”, то Янчуки висувають таке припущення: археологічні дослідження свідчать, що певного часу жителям цієї місцевості (Правобережжя України, - при.ред.) довелося раптово переселятися. Історія говорить, що кочівники, як правило, приходили зі Сходу. Тож трипільці мали єдиний шлях – на Захід. Виходить, що дійшли аж до Британії?

Далі вашій увазі пропонуються фрагменти праці подружжя, бо опублікувати його повністю немає ніякої змоги. Та для початку запустимо маленького “їжака під череп”: українське слово “барило” – діжка і англійське “барель” – старовинна міра рідини, що й використовується й досі. Вам не здається підозрілим співзвуччя цих слів?

“... Почнемо з розгадки первинних значень наших древніх гідронімів і топонімів. На наше глибоке переконання, в цих назвах повинна бути закодована дуже й дуже точна і влучна інформація про те, чим є цей об’єкт, що для нього являється найхарактернішим і типовим, чим він міг бути корисним для наших пращурів. Іншого просто е могло бути, оскільки подібне несло б у собі дезінформацію для них і порушувало б їхню тодішню господарську діяльність, світосприйняття та ін. Однак, для розгадки закодованого, як відомо, потрібен ключ. Де ж нам його шукати? На наше глибоке переконання, пошук цей має сягати часів мезоліту. Оскільки в природі нічого порожнього не буває, і не могли не бути населеними родючі землі нашої України, ... Знаючи те, що всі ми – сьогоднішні мешканці Європи (і АфроАмероЄвразоАвстралії, тобто Terra Nostrae,- прим.ред.) – в давні часи мали спільних предків, ми висунули логічне припущення, що мала бути спільною й наша мова”.

“... Ймовірно, проникнення наших предків у Західну Європу і на Британські острови відбувалося перманентно від самого початку їхнього приходу на береги Дніпра. Про це ... писало багато істориків... (далі подружжя Янчуків викладає дуже суперечливу гіпотезу про протистояння трипільців – землеробів та скотарських племен , на їхню думку ”грубої”, “шнурової кераміки”, що змусило трипільців переселятися на Захід, - прим.ред.) (с.50) ... ті люди, принісши із собою на нерозорану іще землю навички обробітку землі мали б принести й відповідну аграрну термінологію, і ці слова повинні залишитися у мові британців і по сьогодні... Подібність повинна прослідковуватися і в прізвищах обох народів, будівельній лексиці, у давніх релігійних поглядах, світоуявленнях, ритуалах і святах, фольклорі, музиці й у назвах давніших інструментів тощо. І якщо територія Великої Британії була для наших пращурів незайманою або малозаселеною землею, то вони мали б дати імена – назви рікам, озерам, островам і напівостровам, лісам, а також населеним пунктам, утвореним ними на території цієї країни. Назви, близькі їхньому серцю, такі, які вони були змушені зненацька залишити на своїй батьківщині. Щось подібне вчинили пізніше англійські та інші європейські поселенці в Північній Америці, даючи новим поселенням нові-старі назви...”.

“...На нашу думку, величезний пласт слів англійської мови зберігає в собі як давні українські слова, так і сучасні нам. Усіх охопити й розповісти про них неможливо відразу, але хотіли б представити на ваш суд зразок розробленої нами робочої класифікації цих груп слів, через яку ми могли б, так би мовити, "пересіяти” весь англійський лексикон (а чому не ірландський, уельсько – кімрський та шотландський ? - прим.ред).

Перша група слів – то так звані замасковані слова. ...Шукаючи іменник “дуб”, ми довгенько не могли його віднайти в нашій мові, бо був добре закамуфльований ... А будівельний матеріал з дуба ... був улюбленим матеріалом наших предків, та й залишається ним дотепер. І не могли наші пращури не занести це слово на Британські острови. Англійці сьогодні звуть “дуб” – “oak”. У нашій мові ми прочитали слово “дуб” буквально на стелі – “сволок” (складне слово, яке складається із “свол -“ — “swell” (випуклість, підвищення) і “ок” – “oak” (дуб). Те, чим власне і є той сволок – перекриттям з дуба. Подібних слів, пов’язаних із будівництвом житла – не бракує.

Друга група слів – то тотожні слова, як правило майже звук у звук і літера у літеру. Наприклад: “балка” – “balk”, “підвала (подвал)” – “pad wall” (підкладка, подушка на валку із грунту). “Плюндрувати” – “plunder”., “стопка” (бокал) – “stoup”, “мед” – “mead”, “суп” – “soup”, “барило” – “barrel”, “брова” – “brow”, “комод” – “commode” . Це досить чисельна група слів у сучасній англійській мові, і до неї близька інша, третя група слів із дуже близьким за звучанням та ідентичним за значенням "сіль”- "salt”, “садити (сіяти)” – “seed”, “ніс” – “nose”, “сідло” – “saddle”, “молоко” – “milk”, “гурт (череда) корів” – “herd”, “паля” – “pile”, “двері” – “door”.

Третя група слів – то слова, що зберегли в собі спільність того, про що йдеться. Наприклад: “молоток” – “hammer” (однак порівняйте наше “гамір”, тобто те, що уявлюється наслідком функції предмета – стукіт, гамір). “Галушки” – “halve” (ділити порівну), “cuddle” (згортатись калачем) і порівняйте наше “кудлитись”,... “Застругати” – “sharpen” (порівняйте наше “шарпати”). Є ще чотири групи слів, та за браком місця ми просто не ожемо їх навести.

Отже, зупинившись на питанні подібності слів та висловів нашої й англійської мов, продовжимо нашу працю з розгадки значень наших древніх гідронімів і топонімів, та поговоримо про багато інших, на наш погляд, цікавих речей.

Першою назвою, яку нам вдалося розгадати, була назва сьогодні невеликої річки в Новоград-Волинському районі на Житомирщині – Церем. Назва річки розкрилася, щойно ми спробували переписати її ім’я латиною — “Ceram(ic)” і словник англійської мови під редакцією професора В.К. Мюллера 1971 р. витлумачив ту назву як “Гончарна” (а як бути з тим, що грецьке слово “керамікос” через латинське посередництво – “церамік” – було принесене римськими загарбниками на Британські острови ? І написання річки латиною мало б бути “Cerem” , а не “Ceram”, – прим.ред.). То найімовірніше так і є. Адже село (яке?, адже мова йде про річку, – прим.ред), за переказами старожилів, у давнину славилося своїми гончарними виробами на всю округу, а в центрі й по сьогодні знаходять значні залишки керамічного “сміття” і давніх цеглин від печей. В окрузі й донині діє декілька цегельних і порцелянових заводів, бо місцевість є багатою на каолін. Цікаво було б провести відповідні фізико – хімічні дослідження зразків керамічних решток і каоліну з берегів річки Церем і порівняти їх із віднайденими в інших регіонах України і таким чином встановити географію транспортування кераміки та каоліну з берегів Церему. Ще одним непрямим доказом процвітання гончарного промислу в давнину є досить поширене в даній місцевості прізвище Гончарук...”.

Від редакції (журналу “Україна”): Можна було б ще і ще наводити подібні приклади, та, на жаль, бракує місця. Якщо хтось зацікавиться цим дослідженям серйозно, він може отримати в редакції повний текст напрацювань подружжя.

На головну сторінку!