Яка Ірландія захотіла б забути свої легенди?

Мілен ФАРМЕР

"… рано засвоїла чи не найголовніший постулат химерного вчення свого учителя Ніцше: простими і зрозумілими можуть бути лише одноклітинні, нижчі сутності. Особистість, що прагне абсолюту у всьому - НАДЛЮДИНА - починається з легенди. І вона невпинно взялася творити про себе ЛЕГЕНДУ, відчуваючи і передбачаючи смутно, що на цій землі їй уготоване не просте і не звичайне життя. І вона - ще зовсім юна, ще НІХТО і НІЩО - просто оболонка, амфора, в якій спав маленьким гірчичним зерном страшний, могутній ДЖИН її таланту , - вже в перших … спробах … починає нас, живих і ненароджених, геніально дурити, ховаючи за дитячою наївністю і щирістю тисячолітню мудрість. Як згодом, за смиренно-чернечим образром - палку, гріховну і безсттрашну в експериментах над цим світом - душу. І ця переберія, це маланкування забавляло і … рятувало її, як хамелеона, від небезпеки. Небезпеки впливу примітивного, містечкового, дріб'язкового оточення…."

( Тарасюк Галина, "Її геніальна містифікація, або Спроба неювілейного есе", газ. "Слово Просвіти". - 2001, № 35 (113), 30 лист. - С. 13 )

На головну сторінку!