Анатолій ЗВІЖИНСЬКИЙ

1966 р.н., Івано-Франківськ
1983 р. закінчив художню школу
1996-1997 - куратор галереї "Маргінеси", Київ, Україна
1997 р.р. закінчив Українську Академію мистецтв, Київ

Виставки та акції
(участь або організація):

2002 - "Модернізм-3", регіональна виставка, обласна організація НСХУ, Тернопіль
- "Репозиція", галерея "сОб'єкт", Івано-Франківськ, Україна, (каталог)
- "Лагідний тероризм", (куратор) Художній музей, Івано-Франківськ, Україна, (буклет)

2001 - "Секонд арт", колективна акція, Івано-Франківськ, Україна, (буклет)

1998 - "Трансильванський пес", геппенінг, Івано-Франківськ, Україна, (буклет)
- "Круглий стіл", конференція, Яремче, Україна, (матеріали конференції)
- "Наше місто", Івано-Франківськ, Україна

1997 - "Імпреза-97", міжнародна бієнале, (куратор розділу), Івано-Франківськ, Україна
- "2000 рік вже настав", мейл-арт акція (спільно з Ростиславом Котерліном)

1996 - "Восточная Европа: Spatia nova" IV Петербургская Биеннале, (куратор національного розділу), Санкт-Петербург, Росія, (каталог)
- "Собор 1596-1996", (жюрі), Івано-Франківськ, Україна, (каталог)
- "Ландшафт", участь у проекті Я.Яновського, Івано-Франківськ, Україна, (каталог)
- "Ре-візія", фестиваль відеоарту, (куратор), Делятин, Україна, (каталог)

1995 - "Імпреза-графіка-95", розділ міжнародної бієнале, (менеджер), Івано-Франківськ, Україна, (каталог)
- "Імпреза-міжсезоння", конференція, Івано-Франківськ, Україна, (матеріали конференції)

1993 - "Тільки 8 днів", Спілка художників, Одеса, Україна
- "Українська майстерня", галерея "Київ", Київ, Україна, (каталог)

1992 - "Пасаж 1", Івано-Франківськ, Україна, (буклет)
- "Рубероїд №1", Івано-Франківськ, Україна

1991 - "Провінційний додаток №2", Івано-Франківськ, Україна, (каталог)
- "Коломиї 750", аукціон, Коломия, Україна

1990 - "Вивих", фестиваль, Львів, Україна

Роботи з серії
"ПРО ЗРАДУ"
(About betray)
(1996-2002 рр.)
Крейдований папір, олія, колаж
66х49 см

Звернення до маргінальних для сьогоднішнього соціуму проблем є лишень намаганням децентралізації ідеологічного впливу цього ж соціуму на художника і навпаки.

Говорити сьогодні про зраду не актуально. Вона стала настільки повсякденно-банальним явищем, що губиться з поля нашої уваги. Навіть подружня зрада вже не є драмою, а лише тимчасовим побутовим конфліктом. А про те, щоб зрадити друга, ідеали, чи Батьківщину, важко уявити, в який спосіб це ще можна зробити. Одне з кардинальних понять християнської моралі непомітно вихолощується зі сфери наших рефлексій. Воно не єдине. Але, на разі зупинимося на зраді.

Чи насправді вона для нас є такою безболісною?

Скільки разів зраджували нас/ми?

Яка роль художника у цьому процесі?

З життя нам найбільше запам'ятовуються подружні зради, а з історії - політичні. Історію політичних зрад ми вивчаємо в школі. Про подружні нам розповідають жінки.. Чомусь головний тягар зрад суспільство переклало на їхні плечі. "Зрада жінки, у повноті свого змісту, не є зрадою. Жінка уявляє Бога, як Чоловіка Всесвітнього, що обіймає Своїм єством готове до запліднення Суще. Тому всі земні чоловіки для жінки - істоти другорядної мужності. Істоти вторинні. Вірність жінок виважена на терезах холодного розрахунку, де кохання - не найважча з гир"(1).

Те що колись викликало емоції, почуття, тепер перетворилось на концепти. У результаті - поняття зради перемістилося в область міфів та героїчних оповідань. Це колись, вчасно зрадивши, можна було стати героєм, потрапити в історію. Художнику залишається лишень зрадити своїй чуттєвості, - ставши нехудожником. Але така банальність лишень втішить звичайного обивателя. "У світі, де домінує політичний реалізм, митець відповідає мовчазним зображенням і стратегією зрадника, сторонньою позицією мистецтва, котре знає, що не може змінити реальність протягом короткого часу, проте знає, що може створити ментальність, яка увійде у прийдешню пам'ять"(2).

Неважко створити безліч визначень зради. Але згадаймо герменевтичний парадокс: коли ми вимовляємо слово, то не дошукуємося його точного смислу - ми "всередині" слова. Якщо ж постійно шукати ідеальної відповідності слова змісту, бути "іззовні" слова - мислення перетвориться у пошук межово точного терміну. І мова, як процес, щезне. Ми вже близкі до цього.

Анатолій ЗВІЖИНСЬКИЙ
Примітки:
1. Володимир Єшкілєв "3-зрада", 1995.
2. Акіле Боніто Оліва. Лекція в ЦСМС-Київ, грудень 1996 р.

Клітемнестра (Кlitaemnestra) - дочка спартанського царя Тіндарея й Леди, дружина Агагемнона, сестра Елени та Діоскурів. Коли Агагемнон воював під Троєю Клітемнестра зрадила його з Егістом. За відсутності Агагемнона Егіст ставши коханцем Клітемнестри розпоряджувався в Аргосі як володар. Повернувшись з під Трої, Агагемнон став жертвою зрадливої дружини, яка підступно вбила його за допомогою коханця. Коли Агагемнон мився в ванні Клітемнестра накинула на нього покривало і з допомогою Егіста втопила його. За одним варіантом міфа, мотивом убивства було кохання Клітемнестри до Егіста, за другим - помста матері за принесення в жертву Агагемноном доньки Іфігенії під час бурі на морі, за третім - ревнощі до полоненої Кассандри, яку Агагемнон привіз із Трої.

Даліла (Dalilah - гебр., Dalida - гр.) - філистим'янка, вільної поведінки, жила в долині Сорек, котру покохав Самсон, і котра виманивши у нього таємницю незвичайної сили, зрадила його і передала у руки филистим'янам.

Вірсавія (донька клятви) - дочка Еліама і жінка Урії Хеттянина, воєначальника у війську Давида. Зрадила своєму чоловіку з Давидом, і в покару за гріх, дитина, яка народилася, на сьомий день померла. Смерть Урії була навмисно підлаштована Давидом і Іоавом, з умислом сокрити гріх перелюбу Давида і Вірсавії. Хоробрий воєначальник загинув в одній з програшних битв, нічого не підозрюючи про безчестя своєї дружини. Після цього Давид взяв Вірсавію в жінки і вона народила йому Соломона та ще трьох синів. Її вплив на Давида, очевидно, був дуже великим, що і привело до проголошення Соломона царем Іудейським.

Соломія - донька Іродіади, дружини Філіпа, сина Ірода Великого, яка покинула його і перебувала в незаконному житті з його братом, Іродом Антипою. В Євангелії імені Соломії не згадано, але воно зустрічається у Флавія. Вона відома своєю підлою участю в усікненні Іродом голови Іоана Хрестителя.

Юдит (іудейка) - з роду Симеонового, дочка Мерарії, з Ветілуї. Геройський подвиг Юдити, котрим вона позбавила Іудею та Єрусалим від іга вавілонського воєводи Олоферна, припадає на вісімнадцятий рік царювання Навуходоносора і на час першосвященства Іоякима (бл. 589 р. до Р.Х.). Олоферн, воєвода Навуходоносора, який воював з евреями, оточив іудейське місто Ветілую. Місто, не готове до осади, не мало запасів води і хліба, не мало звідки чекати підмоги, було готове капітулювати. Юдит, багата вдова, сголосилася врятувати своїх співвітчизників. Поклавшись на Бога своїх батьків, вона святково вбралася і у супроводі служанки відправилася у ворожий стан. Її краса і розум покорили Олоферна. Захмілівший від любовної пристрасті та вина, він заснув у свому шатрі. Юдит відрубала йому голову і принесла її старійшинам Ветулії. Жителі міста зненацька напали на ворога, заскоченого вісткою про смерть свого воєводи і примусили рятуватися втечею. Після свого геройського вчинку Юдит прожила вдовою у своєму домі до ста п'яти років. А після смерті була з почестями похована жителями міста у склепі свого чоловіка Манасії.

Ієіль, Яіль (сарна) - жінка Хевера Кенеянина, вбивша Сісару, воєначальника Іоявина, царя Асорського. Коли Сісара втікав після поразки його війська біля міста Фавор, Ієіль зустріла його біля свого шатра і запросила в гості. Напоївши молоком і приголубивши втомленого воїна, вклала його спати. І коли він заснув забила йому кілок у скроню. Потім продемонструвала труп Вараку. Її вчинок оспівано у пафосній пісні Варака і Девори (Суд. V).

Галина Чаплинська - на думку Проспера Меріме отруїла старого Богдана Хмельницького. Це трактування смерті гетьмана викликає скепсис в українських істориків.

Шарлота Корде - відома жірондистка - шанувальниця революційних подій у Франції. Увійшла в історію як вбивця "друга народа" , лідера якобінців Жан-Поля Марата.

Лара Крофт - героїня популярної комп'ютерної забавки Tomb Reider, та кіна за мотивами гри "Грабувальниця гробниць" (в головній ролі сексапильна Анжеліна Джолі). Ще до виходу фільму іграшка набула розголосу та "чорної" реклами, після того, коли один з фанатичних гравців помер від серцевого нападу біля монітору коп'ютера під час проходження третього рівня гри, у віці 28 років, (Квебек, Канада).

Назад!